Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Я різко підірвалася з ліжка у сидяче положення і з горла вирвався схлип. Хтось потягнув мене на себе і я не стримавшись розридалася. У пам'яті і досі чулися слова, рандомні фрази. Чиясь рука легко водила моїми плечима. 

Все ж, коли я заспокоїлася то не відсторонилася. Сонливість чи можливо втома так вплинула на це але мене навіть не цікавило на чиєму плечі лежить моя голова. 

Я не зрозуміла моменту в який знову занурилася в сон, а прокинулася вже на самий ранок. Провінція сонця пробивалися і крізь вікно і я сонно потягнулася. Сьогоднішній нічний кошмар нагадав про себе, коли я глянула в дзеркало. Враження, що пиячила весь тиждень і тільки тепер закінчила. Очі червоні, наче у вампіра. Мішки під ними також не радували. Зробивши всі процедури без жодного ентузіазму я одягнула сірі спортивні штани, футболку а на верх чорне худі. Волосся щапледа у неохайний пучок. Не найкращий вигляд для сніданку, але будемо відвертими. Мені немає куди поспішати, і немає причини наряджатися. Я одягла свої улюблені капчики - уги рожевого відтінку і спустилася на низ засунувши руки у кишені худі. Мама чаклувала на кухні, і повернулася почувши мої кроки. Дійсно, хто б їх не почув? Я наче трактор їде ішла сунучи а не переставляючи ногами. 

-Доню,ти як?

Мама підійшла і обійняла мене, я відповіла їй поклавши голову на плече. Ми відсторонилася і вона глянула в мої очі. 

-На вигляд не дуже.

Я ледь посміхнулася.

-Вигляд не бреше. Але зараз все гаразд, я швидко все забуду.

Брехати матері було не найкращим варіантом, але я не хотіла щоб вона даремно турбувалася тому тільки просунулася до столу та сіла на своє крісло. Очі повернулися до годинника на стіні. Шоста ранку. Я прокинулася занадто рано.

-Тобі допомогти? Можливо щось почистити або нарізати?

Мама посміхнулася, а я ж перевела тему розмови. Вона глянула на мене а тоді підійшовши поцілувала у маківку.

-Ні, я сама все приготую. А ти просто посили тут зі мною.

Я відповіла їй натягнутою посмішкою і піднявши свої ноги поклала їх на крісло обіймаючи. Моя голова лягла на коліна, і я спостерігала за тим як мама закидає чай у чайник, запихає картоплю в духовку і і мене з'явилася перша за сьогодні посмішка коли я побачила на сковорідці м'ясо. Я піднялася і підійшовши глянула мамусі за плече.

-Е ні. Навіть не пробуй, - сказала вона завбачливо але я тільки зробила милі очка.

Мама важко видихнула і потягнулася до ще не приготованого шматочка. Відбивні, моя любов. А сира курятина замаринована у спеціях, це моя перша любов. Мама простягнула мені шматочок і я забрала одразу викидаючи його в рот. На обличчі з'явилася посмішка коли смакові рецептори вловили це божество. Мама засміялася і повернулася обертаючи м'ясо щоб то не згоріло.

-Я нічого не казала. -сказала я повертаючись на своє попереднє місце.

Напевно, декому здасться дивним любов дівчини до такого виду шкіри. Але, у знак виправдання можу сказати що я не переношу телятину. Тільки курятина і та замаринована. Мама не розуміла мого захоплення і довго намагалася відучити мене від цього, але марно. Я важко видихнула облизцючи свої пальчики від решток. Почувши кроки зі сходів я повернула туди голову. Макс зійшов у футболці та чорних джинсах. Мої брови злетіли вгору. Не занадто холодно для такого стилю? Хоча...це ж я змерзляк.

-Доброго ранку. -привіталася він і я помітила те, що він не набагато кращий за мене.

-Доброго. Ти чого так рано прокинувся? -спитала мама

Макс вийняв з холодильника йогурт і відкрив його.

-Я ще і не лягав. 

-Маааакс, ну так не можна. В тебе режим. -мама вдала обурення.

-Режим створений для того щоб його порушувати. 

Хлопець зробив ковток йогурту і я посміхнулася помітивши як на його легкій щетині залишилися залишки білої суміші. 

-А ти як?

Він глянув на мене і мої брови злетіли вгору. 

-Чудово. 

-Серйозно? Виспалася?

Його запитання здивували мене. І я все ж кивнула головою у знак згоди і посміхнулася сказавши

-Спала як немовля.

Макс криво посміхнувся.

-Брехати мені, дюльмовочка, тобі вже у звичку? Ні, якщо ти звичайно ж вважаєш свій зрив вночі, від точно не чудового сну нормальним то я неймовірно радий за тебе. 

Мої щоки почервоніли.

-Вас чимось допомогти?-це він уже до мами але та заперечливо похитала головою.

-В тебе є іще 5 годин щоб виспатся. Але якщо ти цього не зробиш, то гарантую тобі моє обурення.

Він хмикнув.

-В тебе неймовірно весела мама.

Але все ж Макс відштовхнувся від стільниці на котру був спетий і почав крокувати до сходів.

-В тебе йогурт. Вище верхньої губи.

Хлопець зупинився одразу за мною і почав витирати подушками пальців пляму але була вона з іншої сторони. Я хмикнув і потягнула свою долоню. Макс глянув прямісінько мені в очі, і я не змогла перервати цей зоровий контакт, але все ж спромоглася не застигти а витерла пляму.

-Дякую.-пршепоьів він.

Хлопець випростався і пішов до сходів, але коли уже ступив на першу то зупинився.

-Ти їдеш зі мною через п'ять годин. Щоб була готова.

Сказавши ці слова він піднявся на верх а я здивовано глянула на маму.

-Спояатку я. -випердиоа вона мої запитання і сіла навпроти.

-Каміла, що між вами з Максом?

Я здивовано кліпнула декілька разів. Що між нами?

-Ти можеш не турбуватися, між нами нічого немає.

Вона хмикнула.

-Якраз це мене і турбує. Каміла, ти вже доросла. І я знаю що Макс тобі подобався, і впевнена що це не змінилося. Але я не розумію що ви обоє творите зараз. І що б це не було, знай. Я і Георгій не проти будь чого.

Я посміхнулася.

-Між нами нічого немає. Ти знаєш чим закінчилося все минулого разу.

Запала хвилинна тиша.

-Не дивися у минуле. Дивись у майбутнє. Знаєш, якби я жила такою ж думкою як ти, ми б точно не прийшли до цього місця і сім'ї яка у нас є. Просто подумай про це. 

Я кивнула головою а мама піднялася.

-Заідки Макс знає про ніч? І куди я з ним їду?