Читати книгу - "Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук"

Мрійливі вечори заколисує теплий світанок.
Казковий, сплетений сонцем, краєвид.
Вкритий холодними краплинами вранішньої роси трав'яний ганок.
Стежка минулого чистотою відкриває спогадів чарівну мить

І ось воно дитинство, метелики пісню літа співають.
Рукою дотягнутися б до пухкої летючої хмаринки.
Сонечко привітно мов посміхається, так ніжно сяє.
У пошуках дива, щастя чарівної блискучої скриньки.

Немов у казці, все невинне, чисте, ніби шмат кришталю,
Що сяйвом чарів, загадковості, коханням чистим мерехтить
У блакиті неповторних небесних далей..
Майбутнє і доросле підкрадаючись грізно шелестить.

Заскреготіло страшними жовтими звірячими зубами,
Забрало найдорожче, назавжди в невідомість,
Вкрило дорогу кров'ю й відчайдушними гарячими сльозами.
Дитинство ніжне, мов перлинка, втратило свідомість.

На місці тім постала міцна, грізна й неприступна скеля,
Насупивши брови, довіру у навколишне втратила в ту мить,
Коли відшматували половину серця у нерівній і страшній дуелі.
Поночі чути стогін -то неприступна скеля від болі скавчить.

12.03.2023