Читати книгу - "Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. 1917-1918 рр. Початок революційної стихії. Книга перша"

Відомо, що наступним проектом ТЛНМ планувався ювілейний вечір до 100-річчя від дня народження І.С. Тургенева. Надалі, спеціально для вшанування пам'яті Ант. Рубінштейна спілка замовила художнику М.А. Зейлігсону портрет, який у готовому вигляді було виставлено на публічний огляд у вітрині ОСВАГа[4]. Майстерністю виконання зображення привернуло увагу М.П. Пашковського, який описав режисерську фабулу появи портрета на пам'ятному вечорі: «Під час читання кантати на честь <...> відкриється сценічна завіса й перед публікою постане зображення незабутнього Антона Григоровича» [16]. Факт проведення вечора, присвяченого 25-річчю від дня смерті митця, бл. 8 листопада 1919 р. підтверджує надрукований у місцевій газеті текст вступної доповіді [4].

Паралельно з ТЛНМ працювали Спілка театральних трударів, єврейський драматичний гурток, діяв театр, кафешантани тощо.

Чергова спроба утвердження більшовицького режиму[5] в мистецькій галузі проявилася через акції формування і структуризації радянської державності. Поява нових форм концертної діяльності в Єлисаветградському повіті була тісно пов'язана з розширенням концертних майданчиків і залученням нової, «пролетарської» аудиторії. Практично скрізь проводилися концерти-мітинги, відкривалися народні будинки, хати-читальні, організовувалися хорові, музичні, лекторські, театральні гуртки [9]. Культосвітня робота велася силами фахівців, залучених до співпраці Комісаріатом Радянської пропаганди. Наприклад, члени Спілки театральних трударів Г.Ф. Бернштейн (сопрано), І. Вишневський (бас) та симфонічний оркестр під орудою А.С. Лип'янського 2 березня 1919 р. взяли участь у мітингу на тему «Червона Армія, революція і пролетаріат».

Політичні маніфестації проводилися поряд із традиційними доброчинними акціями. Зокрема, за участю читця І.Т. Улезка (виконував уривки з «Фауста» Й.В. Ґете у власному перекладі українською мовою), співачки Л.М. Балановської (Санкт-Петербург), музикантів М.О. Гольденберг-Славінської, О. Сусера, В.О. Зелінгера і С. Шапіро та артистів трупи-кабаре, військового духового оркестру п/к С.Й. Цодікова проходив 8 березня 1919 р. концерт на користь нужденних слухачів вечірніх Загальноосвітніх курсів, започаткованих В.І. Харцієвим. Наступного дня Спілка службовців виконкому за сприяння співаків М.П. Щегловітової (Санкт-Петербург), Г.Є. Литвиненка (Баку), І.І. Немировського, піаністок Н.П. Колосової і Є.С. Натальїної, віолончеліста М. Чудновського та скрипаля Й. Крейніна проводила власний благодійний вечір.

Перші накази радянської влади[6] почали наступ на матеріальні цінності музикантів у вигляді музичного інструментарію, який потрібно було принести для огляду і зареєструвати. В разі невиконання власникам загрожувало притягнення до відповідальності із конфіскацією інструментів. Першими принизливій процедурі піддавалися музиканти військових духових оркестрів [12]. За місяць збиралась інформація й ставилися на облік ударні інструменти для дитячих оркестрів (трикутники, барабани, бубни, тарілки). «Особи, що мають зазначені інструменти і не надали в термін відомостей, будуть відповідати за всією суворістю закону», — безапеляційно оголошувалось у пресі.

Комісаріат Радянської пропаганди п/к А.Г. Гайсинського активізував роботу із залучення до співпраці кращих мистецьких сил регіону. На нараду 23 березня 1919 р. було запрошено 19 фахівців Єлисаветграда: композитора К.М. Шимановського, піаністів К.С. Борщ-Бургіну, Б.А. Воллернера, М.О. Гольденберг-Славинську, Є.М. Кантор, А.Я. Константиновського, С.К. Мілеант, Г.В., Г.Г. та Н. Г. Нейгаузів, Є.А. Соловйову, О.Г. Сусера, Ф.М. Чернявського, скрипалів Б.Г. Гайсинського, Й.А. Гольденберга, А.С. Лип'янського, віолончеліста А.Г. Гайсинського, вокалістів Л.М. Балановську, Г.Ф. Бернштейн. Припускаємо, що всі вони мали офіційний дозвіл попередньої влади на музично-педагогічну роботу і концертну діяльність, тобто рахувалися документально спеціалістами в музичній галузі.

Згідно з інформацією І. Блажкова [2], який спирався на спогади С.О. Пузенкіна, в результаті зборів було обрано керівну ланку Музичного комітету (або секції) [надалі Музком — М. Д.] Підвідділу мистецтв, що підпорядковувалися Відділу народної освіти міста: голова — А.Г. Гайсинський, заступники — Г.Г. Нейгауз і К.С. Шимановський, секретар — В.М. Дешевов[7]. Вже 4 квітня на конференції профспілок від Музкому було проголошено промову (ймовірно А.Г. Гайсинським) з окресленням головних завдань просвітницької роботи серед населення [23, с. 152]. На превеликий жаль, жодного офіційного документа, що фіксував би існування Музкому, в Державному архіві Кіровоградської області не виявлено.

До загальної схеми діяльності Музкому входила організація концертів у центральних залах і на околицях міста із читанням рефератів і пояснювальних лекцій. Ілюстраторами на заходах мали виступати солісти, хор, квартет і симфонічний оркестр, які планувалося заснувати під назвами Радянський. Про організацію Радянського квартету звітувалося вже 30 березня. До його складу увійшли Б. Гайсинський (І скрипка), Мексін (II скрипка), М. Гольдфельд (альт), С. Шапіро (віолончель). Музком повинен був також сприяти організації хорових товариств і поповнювати касу Підвідділу мистецтв шляхом платних концертів вищеозначених колективів.

Окремі положення мистецької реформи торкалися музичної освіти. На базі народних шкіл та інших навчальних закладів міста й повіту планувалося відкриття районних музичних шкіл: «У школі передбачається для загального розвитку слуху ввести навчання співу по нотах, хоровий спів і викладання теорії музики; для розвитку почуття ритму гімнастику по системі Далькроза, в осередках і дитячих садках ударний дитячий оркестр, окрім того, започаткувати метод системного активного слухання музики» [7]. До зрушень культурно-мистецького життя можна віднести також проект з організації Радянської консерваторії з безкоштовним навчанням, де мали відкритися класи гри на всіх інструментах, з усіх предметів музичної освіти, в т.ч. класу ансамблю,