Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

Рано вранці Чейз метушливо бігав по спальні, активно збираючись до офісу.

– Кейт, кошеня, давай ти ще кілька днів посидиш вдома? Так нам обом буде набагато спокійніше.

Вона похмуро звела брови – її плани це не входило.

– Що це ти таке придумав? А як же моя робота? Поки я тут відсипалася і відлежувалася, справи ж накопичувались. Хто їх розгрібатиме? Звісно, що не Сьюзі, в якої своєї роботи вистачає з головою. Куди її ще більше навантажувати?

Чейз зупинився, обмірковуючи можливі варіанти:

– Давай ти займешся тим, що зможеш робити видалено. Якщо щось із документів буде потрібно привезти, я попрошу когось. Наприклад, ту ж Сьюзі. Впевнений на сто відсотків, вона знає все одно вже знає де ти зараз живеш.

Він лукаво підморгнув, несподівано зніяковівшій від цих слів Кейт.

– Ну добре-добре. Переконав. До речі треба призначити зустріч із психотерапевтом.

Чейз знову завмер посередині кімнати і цього разу спиною до неї. Було помітно, що він весь напружився. Довго мовчав, не обертаючись. Але нарешті все ж таки повернувся. Буквально за кілька хвилин його настрій кардинально змінився. Розслаблене до того, навіть веселе обличчя миттєво стало похмурим, і навіть агресивним.

– Послухай… вся ця ідея із психотерапевтом. Я подумав і вирішив, що вона мені не подобається. Я не поїду туди.

Кейт звилася миттєво.

– Але ж ти обіцяв! – від обурення вона навіть на ліжку підскочила.

Занадто вже неприємним сюрпризом стала відмова їхати на узгоджений ними прийом. Вона досить багато надій покладала на цей візит.  

– Я обіцяв зробити все, що потрібно для нашого дитини. – зробив акцент Чейз на слові «потрібно». – Але  сумніваюся, що для неї важливо, щоб хтось порпався в моїй голові.

– Ти ж обіцяв! – втрачаючи надію знов повторилася Кейт. – Ти маєш дотриматися свого слова. Це потрібно всім. Всім нам втрьох.

– От що у вас, жінок, за дурна манера намагатися переробляти чоловіка під себе, під свої стандарти?! – вибухнув Чейз гнівною тирадою. – Вас завжди щось не влаштовується в нас. І ви постійно намагаєтеся обтесати все, що вам незручно. Кейт я не глина! Не треба з мене нічого ліпити. Я – особистість, що давно вже сформувалася. От і приймай мене саме таким, яким я є. Або...

–  «Або» що? – Тепер вже Кейт почала кипіти від злості. Це «або» прозвучало для неї наче ультиматум.

– Або не скаржся потім на наслідки! – гаркнули їй у відповідь.

– Але, Чейз...

– Я сказав «ні»! Розмову закінчено. – не чекаючи її реакції він швидко вийшов зі спальні. А за хвилину Кейт здригнулася від того, що вхідних дверей гучно грюкнули.