Читати книгу - "Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі"

необхідність мати в них достатній запас продовольства і бойового спорядження, оскільки це речі кожному зрозумілі і без них всі інші заходи не потрібні. Взагалі треба постаратися достатньо забезпечити себе і водночас перешкодити супротивникові користуватися благами країни. Тому варто знищити все продовольство, а також увесь корм і худобу, яких неможливо ввести до себе у фортецю. Комендант фортеці зобов’язаний строго стежити за збереженням в ній повного порядку і вжити всі заходи для того, щоб кожний завжди і у всіх випадках знав свої обов’язки. Жінки, старі, діти та хворі повинні сидіти по домівках, щоб не заважати юнакам і чоловікам. Гарнізон розділяється на частини, які розставляються біля стін, воріт і найважливіших місць фортеці, щоб припинити усякий безлад, що почався. Деякі загони не займають ніяких заздалегідь визначених постів, а тримаються напоготові, щоб виступити усюди, де це буде потрібним.

При такому устрої заворушення навряд можливі взагалі. Зауважте собі ще одну важливу обставину: при облозі і обороні міста ворог найбільше сподівається на успіх, якщо знає, що жителі взагалі ще ніколи не воювали. Як часто буває, що міста здаються просто зі страху, навіть не випробувавши свої сили! Тому той, хто осаджує повинен з усіх сил намагатися якомога більше налякати населення. Обложений зі свого боку має поставити на всіх загрозливих пунктах міцних людей, які можуть поступитися тільки зброї, а не чутками. Невдача першого нападу зміцнить мужність обложених, і ворогові треба тоді сподіватися тільки на свою силу, а не на славу непереможності.

Для оборони фортець у древніх обирали різні знаряддя, як балісти, онагри, скорпіони, аркобалісти, пращі. Для облоги використовувалися тарани, вежі, рухомі щити, захисні тини, дерев’яні підступи, коси, черепахи. Замість всіх цих знарядь тепер діють гармати, які слугують однаково для облоги і для оборони, тож про них можна не говорити.

Розглянемо тепер докладніше засоби заволодіння фортецею. Обложеному загрожують, власне, дві небезпеки: голод і ворожий напад. Я вже говорив про те, що для попередження голоду треба як слід забезпечити себе провіантом ще до облоги. При зменшенні запасів захисники часто примудрялися отримати продовольство від союзників яким-небудь незвичайним способом. Це не так важко, особливо якщо обложене місто розділене навпіл річкою. Під час облоги Ганнібалом римської фортеці Казілінума римляни, не маючи можливості доставити річкою іншу їжу, кидали у воду величезну кількість горіхів, які безперешкодно пливли за течією і дуже допомогли гарнізону. Інші обложені діяли інакше: бажаючи показати ворогові, що запаси у них є, і цим відняти у нього надію взяти їх зморою, вони викидали хліб за міський вал або обгодовували ним вола і випускали його на волю, розраховуючи на те, що ворог його заріже і по набитому хлібом шлунку тварини переконається, що місто достатньо забезпечене.

З іншого боку, великі полководці, які осаджували міста, вигадували найрізноманітніші хитрощі для виснаження ворога. Фабій навмисне дозволив жителям Кампанії засіяти поля, щоб позбавити їх частини зерна. Діонісій при облозі Реджо прикинувся, що готовий піти на угоду з обложеними, і вмовив їх забезпечити його продовольством під час переговорів, а потім, коли місто залишилося без хліба, він обложив його ще тісніше і виморив голодом. Олександр Великий, готуючись до облоги Левкада, захопив всі навколишні фортеці, так що гарнізонах їх залишилося тільки піти в ту ж Левкада, яка виявилася переповненою народом і була змушена через голоду до здачі.

Про напади ми вже говорили, і я тоді ж доводив вам, що найважливіше — це перший штурм. Римляни багато разів брали міста першою атакою, нападаючи відразу з усіх боків. Спосіб цей називався у них aggredi urbem corona. Так діяв Сципіон під Новим Карфагеном в Іспанії. Однак якщо перший напад відбито, то розраховувати на взяття міста вже важко. Якщо ворогові навіть вдасться заволодіти стіною і увірватися, то для захисників далеко не все втрачено, головне, щоб вони не розгубилися. Скільки разів бувало так, що ворожі війська, які вже проникли в місто, повинні були відступити або зовсім гинули. Обложеним треба в таких випадках зайняти панівні позиції і вражати супротивника з висоти будинків і веж. Зі свого боку нападники, які вже увійшли в місто, діяли зазвичай двома способами: вони або відкривали ворота і давали гарнізону можливість тікати, або оголошували через вістуна, що пощадять всякого, хто кине зброю, і знищать тільки озброєних. Це дуже часто полегшувало перемогу.

Нарешті, місто легко взяти раптовим штурмом. Для цього треба розташувати війська на певному віддаленні, щоб жителі повірили, що ти не збираєшся на них нападати, або тому що не можеш зробити це непомітно, внаслідок великої відстані. Якщо ти потім несподівано підійдеш і відразу рушиш війська на приступ, то успіх майже безсумнівний. Я неохоче кажу про справи сучасників, бо говорити про себе і свої походи мені було б важко, а розмірковуючи про інших, я часто не знав би, що сказати. Проте не можу не послатися на приклад Цезаря Борджа, герцога Валентино. Перебуваючи з військами біля Ночери, він прикинувся, що збирається йти на Камеріно, а потім несподівано повернув до Урбіно і без жодних зусиль захопив місто за один день, тим часом як інший полководець витратив би на це багато часу і грошей.

Обложені також мають бути насторожі через різні пастки і військові хитрощі ворога. Якщо вони бачать, що ворог день у день проробляє одну й ту саму дію, хай не заспокоюються і знають, що тут ховається обман і готується щось зовсім нове їм на погибель. Доміцій Кальвін, обложив якесь місто, засвоїв звичку щодня обходити навколо стін з великим загоном військ. Жителі вирішили, що він проводить вчення, і дещо заспокоїлися. Як тільки Доміцій помітив, що противник став менш обережним, він відразу ж пішов на приступ, і місто було взято.

Деякі полководці, дізнавшись, що до обложених йде підкріплення, одягали своїх солдатів за ворожим зразком, вводили їх завдяки цьому перевдяганню у фортецю і захоплювали її. Кімон Афінський підпалив одного разу храм, який стояв за міською стіною; жителі кинулися гасити пожежу, а місто тим часом дісталося ворогові. Деякі полководці захоплювали ворожих фуражирів і в їхнє плаття переодягали своїх солдатів; ці солдати проникали у фортецю і відкривали ворота супротивника.

Стародавні полководці взагалі користувалися всілякими засобами, щоб послабити захист обложених міст. Сципіон під час війни в Африці, бажаючи захопити деякі карфагенські фортеці, неодноразово робив усі приготування до нападу і потім відступав,