Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

— "Ти це сам зробив!" — прошипів він, майже не стримуючи свого гніву.

Віктор намагався виглядати спокійно, але його внутрішній тривожний стан здавався очевидним. Він підняв погляд на екран і змусив себе знову зосередитися. Тепер він розумів: все це буде не так просто. Дмитро з Аліною зробили крок, на який не було готові ані вони, ані їхні конкуренти. Тепер кожен ходить по лезу ножа.

У залі панувала тиша. Тільки свистячі думки Максима і Віктора заповнювали простір, поки Дмитро і Аліна стояли поруч і чекали, коли їх запитають або зауважать якусь деталь. Але Дмитро, як завжди, був спокійний, залишаючи всі тривоги позаду, зосереджений тільки на тому, що вони досягли. Він не давав волі своїм емоціям, знаючи, що найголовніше попереду — це результат.

Але поки реакція залу була ще не зовсім ясна, і поки презентація не дійшла до кінця, один погляд на Максима Тихонова був достатній, щоб зрозуміти — вони йому не зламали дух. Він готовий битися до кінця.

Віктор, з обличчям, на якому чітко відображалася злость, швидко вийшов із залу. Його серце билося швидше, а думки переповнювали голову. Він ще не міг повірити в те, що щойно сталося. Проект, який він намагався передати Максиму, щоб він подав його як свій, зазнав повної поразки. Всі його зусилля і маніпуляції розсипалися в пил. Віктор відчував, як земля під ногами почала руйнуватися, і це було для нього страшно.

Він не міг більше терпіти цього напруження. Підходячи до найближчого виходу, він швидко дістав телефон і набрав номер Лани.

— "Лано, це Віктор," — його голос звучав нервово. — "Ти не повіриш, що щойно сталося. Здається, Дмитро все зрозумів. Він дуже добре представляв свій проект, і те, що ми зробили з Максимом, тепер виглядає абсолютно незначно. Він виграв! І це... це все було помилкою."

Лана, з іншого боку лінії, затримала подих, її тон став серйозним.

— "Не можу в це повірити," — відповіла вона, намагаючись заспокоїти себе. — "Але ти впевнений, що Дмитро все знає? Ти ж не допустив жодних слідів, чи не так?"

— "Точно!" — майже гаркнув Віктор. "Я перевіряв усе, але це не допомогло. Дмитро і його команда продемонстрували таку потужну стратегію, що я навіть не можу уявити, як ми це виправимо."

— "Ми повинні діяти швидко," — сказала Лана, схоже, теж хвилюючись. — "Не можна давати йому час. Я перезвоню тобі через кілька хвилин, нам потрібно спланувати, як все виправити."

Віктор ще раз подивився на екран телефону, намагаючись зібратися з думками. Однак, коли він вже був готовий завершити розмову, до нього підійшла охорона Дмитра. Він не помітив їх, поки один із охоронців не заговорив до нього.

— "Вікторе, вам потрібно йти з нами," — прозвучав спокійний, але твердий голос.

Віктор відразу ж відчув, як його серце затрепетало. Він не очікував, що його зупинять тут. Однак охоронець не давав йому можливості навіть відповісти.

— "Прошу вас, супроводьте нас," — сказав охоронець, схоже, вже неодноразово повторюючи ці слова за день.

Віктор намагався відмахнутися від свого хвилювання. Він швидко завершив розмову з Ланою і поклав телефон у кишеню. Потім, не кажучи ані слова, послідував за охороною.

Чому саме охорона Дмитра? Він не міг зрозуміти. І ще більше роздратування викликало те, що цей момент не залишав йому простору для маніпуляцій. У цей момент, коли він намагався згадати усі свої кроки, навіть малюючи в думках варіанти плану на наступний день, Віктор відчував, що ця ситуація може бути куди серйознішою, ніж він припускав.

Лана, коли поклала слухавку, ще кілька хвилин залишалася сидіти в тиші, намагаючись зібрати свої думки. Її серце билося швидше, а думки вертілися, немов на швидкості. Віктор, хоч і намагався прикрити свої емоції, явно був у паніці, і це було для неї неприязно. Але не це було головним. Лана відчувала, як невидимий холод все більше опановує її серце. Вона зрозуміла, що все йшло не за планом.

Її нерви тремтіли, і думки про Дмитра, про його стосунки з Аліною, не давали їй спокою. З кожним годинником, що минав, Лана все більше усвідомлювала, що їхня гра — гра на високих ставках. Це була не просто боротьба за контроль у бізнесі. Це була боротьба за чоловіка, якого вона ще зовсім недавно вважала своїм.

«Чому ти так до неї ставишся?» — думала Лана, дивлячись на телефон у своїх руках. Вона не могла вигнати з голови образ Аліни, яка так спокійно і впевнено стояла поруч з Дмитром. Вона завжди була впевнена в тому, що це просто робочі відносини, але тепер... тепер все змінилося. Лана побачила, як Дмитро реагує на Алінині слова, як вона звертається до нього, як їхня взаємодія була не просто професійною, а якоюсь іншою. Їй було складно пояснити це, але з кожним поглядом, кожним жестом вона ставала все більш переконаною, що Дмитро дивиться на Аліну по-іншому.

«Я не можу цього допустити» — думала вона знову і знову, намагаючись знайти в собі сили залишити все як є. Але ця боротьба стала надзвичайно особистою. Вона жодного разу не помічала, як глибоко її серце вкоренилося в цю ситуацію.

В її голові з'являлися різні варіанти того, як можна все повернути на свою користь. Однак жоден з них не здавався достатньо хорошим. Вона відчувала, що її зв'язок з Дмитром вже не був таким, яким був раніше. Вона відчувала себе зрадженою не тільки у бізнесі, але й в особистому житті. Ті моменти, коли вона була з ним, коли вони разом проводили час, коли він торкався її руки, зараз здавались такими далекими, такими порожніми.

І чим більше Лана думала про це, тим більше її переповнювало почуття обурення. Вона ж була тією, хто підтримував Дмитра, хто завжди була поруч. А тепер... А тепер вона була лише одною з багатьох, ким він міг скористатися.

"Я не дозволю їй забрати все, що належить мені," — вирішила Лана, зтиснувши кулаки. Вона була готова до бою.