Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Крок, крок, крок, поворот, уклін, легкий рух повітря торкнувся щоки й волосся. Я заплющила очі, насолоджуючись мелодією, що грала лише в моїй уяві. Крок, крок, крок, поворот. Ось ми маємо розійтися, ледь торкаючись одне одного кінчиками пальців, і одразу ж повернутися назад, щоб продовжити танець під спів скрипок. Вліво-вправо, вперед-назад. Я описала широке півколо, розчиняючись у німому ритмі. Кружляючи, кружляючи, кружляючи....

Крок, поворот, потім мелодія почала згасати, її переливи танули під темними склепіннями. Час чарівництва невблаганно добігав кінця. Я розплющила очі й завмерла в тиші, слухаючи, як несамовито б'ється серце. 

А потім біля дверей помітила рух. Високий чоловічий силует, затягнутий у чорний із золотом мундир, виринув із темряви й м'якою ходою рушив до мене. Очі Амадо навіть у напівтемряві світилися яскраво-зеленим. Я здригнулася і мимоволі позадкувала. Господи, не можна ж так лякати! 

З іншого боку, ще невідомо, кому страшніше. Уявляю, який вигляд маю зараз: з'явилася на бал Попелюшка в нічній сорочці, халаті й капцях, непричесана до того ж. Дракон, напевно, почув шум або помітив відчинені двері й зайшов дізнатися, що відбувається. А тут я, краса невимовна. 

Незручно, особливо, якщо він встиг побачити мої невмілі танці. Та що ж так нещастить, можна я тихенько під землю провалюся, а? 

— Як вдало, що вам теж не спиться. Вибачте, якщо налякав, — порушив тишу оксамитовий голос. 

У мене по всьому тілу сироти побігли, тільки зовсім не від страху. Серце завмерло і пропустило удар. Амадо підійшов зовсім близько і несподівано схилився, заклавши одну руку за спину, а другу притиснувши до грудей. 

— Леді Гелено, ви не відмовитеся станцювати зі мною?