Читати книгу - "Бора"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Набрала номер Гордія. «Ваш абонент поза зоною досяжності». Набрала кілька слів та відправила есемеску.
Я чекаю на тебе.
Так, тепер інший номер.
Їй відповів густий чоловічий бас.
— Пане Стахуре? Вас турбує Христина Бора. Моє прохання досить незвичне, воно стосується собаки Альми. Мій друг Гордій — він сторожував на вашій дачі — приходив до нас із цією собакою, і я хотіла вас попросити, чи не могли б ви нам її віддати. Чи продати.
— Та ради Бога! — голос чоловіка піднесено гудів у телефоні. — Забирайте. Вона нічия. Приблуда. Живе на наших дачах, люди її підгодовують. А я маю свого собаку. У мене — мініатюрний бультер’єр. Знаєте таку породу?
…Чоловік у вицвілій куртці із цікавістю знову підійшов до воріт: що забула ця жінка на велосипеді?
— Я Альму забираю із собою, — без зайвих пояснень повідомила Бора.
— Забирайте, — погодився чоловік.
Альма вже нетерпляче підскакувала за ворітьми, радісно підвискувала, і разом із нею скавучав інший пес. Йому передався від Альми цей піднесений неспокій.
Чоловік із псом навіть на дачну дорогу вийшли, аби спостерігати за тим, як кумедно їде на ровері жінка, вихляючи та пригальмовуючи, викручуючи раз у раз переднє колесо, аби не наїхати на собаку, що скаче навколо неї, перебігаючи з одного боку на інший. Кудлата безпородна Альма як здуріла. Хіба могла вона сподіватись, що після чергової втрати на неї чекатиме такий сюрприз? Що в її житті ще можливий щасливий поворот? А от же ж сталося. По неї приїхали з міста, і ніхто інший, а Бора. А це достеменно означає, що Альма побачить Гордія. Як не зараз — то згодом. Рано чи пізно побачить. Це зрозуміло навіть безпритульній собаці, яка за своє життя пізнала безліч розчарувань, і от нарешті знайшла своїх.
Вересень 2010 — червень 2011
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бора», після закриття браузера.