Читати книгу - "Жлобологія"

Жлоби VS Кузня

Інтерв’ю для «Жлобології» Інні Корнелюк я давав майже останнім. За три години притаманною мені незборимою скоромовкою видав на-гора купу інформації, з якої Інна за кілька днів титанічної праці створила абсолютно притомний продукт. Я пообіцяв за день-два внести деякі правки і чесно почав їх робити. Але... Уперше в житті не зміг відредагувати кілька сторінок тексту ні за дві години, ні за три дні, ні за тиждень...

З одного боку, наді мною висів дамоклів меч дедлайну, а з іншого — в моїй голові вибухнула скриня жлобської Пандори, з якої вилетів рій ідей, думок, питань, асоціацій, спогадів, мук сумління, образів та кореляцій, що невпинно оберталися в моїй голові навколо жлобства в усіх можливих його проявах.

Соціогенетика та систематика жлобів, кореляції вад і чеснот популяцій та індивідуумів з концентрацією жлобства в суспільстві, вплив жлобів на історичні процеси, націєтворення, економіку, успішність держав та корпорацій... Жлоби і мораль, жлобалізація суспільств через соціальну деградацію, маргіналізацію територій, пов’язану з незавершеним знищенням аборигенів.

Жлобство як наслідок індустріалізації та швидкого руйнування традиційного суспільства вкупі з надшвидким прогресом засобів виробництва. Тендерні та електоральні прояви жлобської поведінки, вчинки мої та друзів в розрізі жлобоаналізу, градації жлобства в розрізі конфесійному, популяційному, економічному... «Майн Кампф», спогади Муссоліні, соціал-перфекціонізм протестантизму проти жлобства московського православ’я, гей-паради, лібералізація. Освенцім, кібуци, Крути, Фермопіли, Дахау, Гулаг, Талібан...

Подерв’янський з Лістом проти Карла Маркса, тріумф Обами, Tea Party, жлобські субкультури афроамериканців, мешканців Троєщини. Перемога жлобів Волстріту над романтикою Генрі Форда, трайбалізм, патерналізм, вандалізм, рогулізм, кумівство...

Самовідтворення та самоорганізація жлобів в ієрархічні паразитарні структури, образ «ідеального жлоба», мотивації жлобів, вплив рогулізму на інвестиційний клімат...

Пошук ефективних, перевірених успішною історичною практикою механізмів боротьби з жлобізмом — не перелічити всього, що за останній місяць перетопилося в моїй голові в контексті розуміння феномену жлобства.

Весь цей армагедцон вирував та клекотів, розривав мізки, як автоклав перегріте культуральне середовище, а я був не здатний випустити пару та видати на-гора стерилізовано-формалізований продукт, не міг переловити за хвости та зупинити кажанів-демонів, що влаштували весь цей бедлам у моїй голові... Я заледве не впав у депресію від усвідомлення своєї нікчемности та неспроможности написати не просто черговий опус на тему систематики жлобів, а справжній маніфест, який врятує людство від смертельної, без жартів, загрози з боку жлобства...

Що глибше розуміння проблеми на інтуїтивному рівні, то різноманітніший емпіричний матеріал власного досвіду, то важче підступитися до перфектної формалізації. Я зрозумів, що втиснути в короткий есей можливо лише поверхневі емоційні тези та кілька прикладів з особистого або історичного досвіду. Систематика та категоризація проявів жлобства, його аналіз в культурологічній, соціогенетичній, популяційній, економічній та історичній площинах — предмет для десятків повноцінних наукових монографій з залученням відповідного інструментарію. Це масштаб правдивого науково-дослідницького інституту, бо виклики жлобства в його сучасній еволюційній стадії є геополітичними — від проблеми жлобізації США та Європи через потворну гедоністично-споживацьку псевдолібералізацію, мутацію демократії в бік охлократії та етнопуполяційних негараздів — до майже досконалої жлобізації України, Афганістану та Нігерії через нездатність стати на рейки прогресивного шляху соціальної еволюції.

Упродовж місяця я переосмислив для себе історію України, Європи та світу, колізії особистого життя, стосунків з друзями, партнерами по бізнесу, перестав викидати недопалки з вікна автівки... Зранку до вечора мої думки оберталися навколо кореляцій побутової культури нації з глибиною рогулізації, визначенням розмитої межі між рогулізмом як дефектом розвитку особистости та генетичним жлобством. Голова була забита питаннями на кшталт того, яким чином жлобство антагонує зі справжнім професійним успіхом, здатністю до пожертви, волонтерства, повагою до суспільства, честю та відповідальністю.

Жлоби і мистецтво, наука, здатність до креативу, жлоби та геніальність, освіта-релігія-виховання-праця як інструменти боротьби зі злом... Спіральна циклічність еволюції жлобства в історії людства, загибель цивілізацій, що не спромоглися ефективно подолати чергові виклики жлобізму. Жлоби і деградація релігійних інституцій, жлобство та православіє, «русскій мір», українофобія, націоналізм, патріотизм. Інструменти самолегітимізації жлобства, спотворення історії в інтересах жлобів...

Кожне з цих питань — тема для окремого наукового дослідження, публіцистичного збірника. В пам’яті постають численні образи людей, які досягли справжнього, а не імітаційного успіху, простих, відкритих, здатних на вдячність, позбавлених дешевої пихи та рогулістичного снобізму: Любомир Гузар, який приїздив на запис своїх аудіокниг на старенькому бусі з одним служкою, Богдан Гаврилишин, який сплатив членські внески в УНК на роки наперед, Іцхак Адізес, який не гидував особисто пригостити кавою простого звукорежисера, та десятки інших видатних людей, яких я знав особисто. Їх об’єднує головне — вони змогли мінімізувати або майже вщент знищити в собі те жлобсько-тваринне, що не дає людині стати справжнім громадянином.

Мій досвід свідчить, що між масштабом особистости та рівнем жлобства є непряма, часом складна, але майже завжди зворотна кореляція, особливо чітко це проявляється на живих прикладах селф-мейд підприємців, які горбом, головою та руками збудували бізнес. На відміну від компрадорської бандюкуватої буржуазії, основною компетенцією якої є рейдерство та відсутність будь-якої моралі, а життєвою ідеологією — жлобство.

З науковцями та творчою інтелігенцією складніше, хоч серед видатних митців та дослідників не бракує жлобів. Але якщо протиставити Сергія Якутовича або Олега Кришталя безталанним «звьоздам» мистецтва чи регалієносним псевдоакадемікам з порожніми дисертаціями — спостереження працює...

І в результаті тривалих роздумів я усвідомив для себе наступне:

1. Жлобство, жлобізм — домінування примітивної, агресивно-тваринної парадигми в соціальній поведінці індивідуума/груп індивідуумів. Головні відмінності жлоба від справжньої, соціально зрілої особистости:

— неспроможність до безкорисної пожертви в будь-якому вигляді;

— відсутність внутрішньої потреби творити добро;

— нездатність отримувати задоволення від якісно зробленої роботи, що не пов’язана з покращенням персонального або родинно-кланового добробуту;

— відсутність честі та совісті, здатності на чин і подвиг.

2. Історія прогресу цивілізації є історією війни особистостей та суспільств з жлобством в усіх його проявах. Перемогти жлобізм остаточно неможливо через об’єктивні причини, але суспільства, які здатні створити жлобам максимально несприятливі умови для існування, досягають успіху в усіх царинах.

3. Жлоби ефективно використовують надбання цивілізації, як таліби та агресивні маргінали — продукти технічного та інтелектуального прогресу, як щури, гельмінти та патогенні мікроорганізми, які мутують та еволюціонують з тією ж швидкістю, що й самі об’єкти їхнього паразитування. Деколи жлоби мають прекрасну освіту, трапляються навіть естетично розвинені жлоби, але вони ніколи не бувають справжніми громадянами.

4. Десятиліття фанатичної боротьби дали мені і