Читати книгу - "Помста професора Моріарті"

— Скільки?

То було просте запитання, на яке Моріарті чекав.

— Я багатий чоловік, мосьє, — сказав він. — Шість мільйонів фунтів стерлінгів, але за однієї умови.

— А саме?

— Що крадіжка лишиться не виявленою.

— Тобто, щоб картину було замінено копією?

— Саме так. Ви знаєте когось, хто міг би зробити копію, здатну витримати навіть прискіпливіший аналіз?

— Є, мабуть, лише троє людей такого таланту.

— Хто саме?

— Е ні, мосьє Морнінгдейл. Я назву вам імена, а ви, може статися, погрієте на них руки.

Голова Моріарті захиталась, і йому коштувало великих зусиль, щоб угамувати нерви.

— Гаразд, — ковтнувши бренді, заговорив він. — П'єр Лаброз — тут, у Парижі, англієць Реджиналд Лефтлі та ще один художник, який живе в Голландії й називає себе Ван Ейком, хоча це й не справжнє його ім'я.

— Я вражений, мосьє Морнінгдейл, — майже прошепотів Гризомбр. — У вас, мабуть, дуже серйозні наміри.

— Я хочу, щоб ця картина, Мона Ліза, або Джоконда, належала мені. Ця дама, яка, усміхаючись, чекає в Квадратному залі Лувру. Звичайно, у мене серйозні наміри. Скажу вам більше: Лаброз не підійде. Він багато п'є і, як я зрозумів, зараз його в Парижі немає. Так званий голландець — старий і ненадійний, хоча він, мабуть, зробив би найкращу копію. Єдиний можливий кандидат — Реджиналд Лефтлі. Як і те, що ви — єдиний, хто має самовладання і здатність підмінити картину.

Француз кивнув головою на знак згоди. Це було схоже на те, як рибина кидається, щоб проковтнути наживку разом з гачком. Відтак Моріарті мав дуже пильнуватися.

— Зараз я заплачу вам п'ять тисяч фунтів — на покриття ваших витрат. Після цього вам доведеться поспішати. Протягом тижня, з восьмого до тринадцятого березня, я буду в Лондоні, в готелі «Гросвенор-Гаус». Якщо візьметеся за цю справу, то будь-якого з цих днів надішліть мені телеграму: «Дама бажає вас бачити». Підпишетеся просто «Джордж». Це означатиме, що картину ви підмінили. З дня одержання телеграми до тринадцятого я буду в «Гросвенор-Гаусі» щовечора з восьмої до дев'ятої. Ви мені туди принесете картину, а я вам заплачу ваші мільйони.

— Це дуже великі гроші, — охриплим голосом прорипів Гризомбр, приголомшений самою думкою про таке багатство.

— Маю багато грошей, — скромно сказав Джарвіс Морнінгдейл, розвівши руками.

Наступного дня Жан Гризомбр відвідав готель «Крійон» і одержав п'ять тисяч фунтів стерлінгів завдатку. А ще за день Джарвіс Морнінгдейл та його секретар залишили Францію і повернулися до Лондона, на Алберт-сквер. Мине вісім тижнів, перш ніж Джарвіс Морнінгдейл вигулькне знову. Вісім тижнів суворої зими, поки з'являться перші ознаки потепління.

На кінець січня Ангус Мак-Криді Кроу прийняв тверде рішення знайти Джеймса Моріарті. За тиждень після Різдва Кроу зрозумів: не варто сподіватися на те, що якомусь детективу чи поліцаєві випадково пощастить зустріти й затримати Ембера, Лі Чао чи ще когось із оточення професора.

Він був певний — Моріарті причетний до багатьох злочинів, не просто так зник і Шл'яйфштайн, тож треба й надалі пильнувати.

Здається, Холмс мав на континенті людей, які повідомляли його про все, що стосувалося Гризомбра, Санчіонаре та Сегорбе, але Кроу дійшов висновку, що надто покладатися на ті джерела не слід. Тому вирішив сам ужити деяких заходів. Почав з того, що написав своєму давньому приятелеві, офіцеру французької поліції Шансону, що буде вдячний за будь-яку інформацію про Жана Гризомбра — його знайомства, зустрічі з іноземцями, раптові поїздки, незвичайна поведінка. Такі листи Кроу написав також до Рима й Мадрида. З капітанами Мелдоцці й Томаро він ніколи особисто не зустрічавсь, але чув схвальні відгуки про них з боку керівників і колег. У відповідь, обидва капітани пообіцяли допомагати йому чим зможуть, хоча нічого суттєвого, що стосувалося б Санчіонаре чи Сегорбе, в їхніх відповідях не було. Зате дещо виявилося в листі Шансона. Той повідомляв: на початку року в житті Гризомбра помічено незначну деталь. Увечері четвертого січня керівник злочинного світу Франції відвідав готель «Крійон» на площі Згоди.

Детектив з першої округи, до якої входив «Крійон», випадково виявився того вечора в готелі й побачив у вестибюлі Гризомбра. Це насторожило детектива. Він поцікавився ювелірними виробами, зданими на зберігання до готельного сейфу, і запитав у чергового, чи не відома йому мета перебування в готелі Гризомбра. Так детектив дізнався, що Гризомбр відвідував американського гостя, містера Джарвіса Морнінгдейла. До листа було додано опис зовнішнього вигляду того американця та приписка, що до Франції він прибув третього січня з Дувра, відразу поїхав до Парижа й за два дні повернувся в Дувр.

Шансон не міг утриматись від іронічного зауваження, висловивши надію, що ці дати в'їзду й виїзду будуть корисні, бо британська поліція дозволяє іноземцям безконтрольно мандрувати по країні.

Шансон знав, що Кроу — прихильник французької та німецької системи реєстрації як іноземців, так і своїх громадян, хоча в Британії це вважали обмеженням прав людини. Роздосадуваний Кроу вирішив написати на ім'я Комісара другу доповідну записку з цього приводу, навіть якщо вона буде марною.

Але Ангуса Кроу непокоїло й інше. Злочинів після Різдва побільшало, в нього додалось роботи, а це не сприяло поліпшенню обстановки у власному домі, на Кінг-стріт, 63. Йому нелегко було відмовлятись від званих обідів, які влаштовувала Сильвія, не кажучи вже про ті обіди, на які запрошувано їх. Час від часу Кроу, побувавши в найжахливіших місцях столиці, а то й за її межами, заставав Сильвію в поганому настрої. З хвилини на хвилину мали прийти гості або ж їх самих за півгодини десь чекали люди, з якими Кроу мав дуже мало спільного. Сильвія ні перед чим не зупинялась у своєму рішенні зайняти високе становище в суспільстві, а Кроу ніяк не щастило відмовити її від цієї настирливої ідеї, адже всі її теперішні знайомі — люди того самого середнього класу, що й вона.

Постійні звані обіди та музичні вечори вплинули на його ставлення до дружини. Кроу невдовзі помітив — невгамовна пристрасть, що володіла ним до одруження, тепер охолола. Він чимраз частіше