BooksUkraine.com » Молодіжна проза » Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє 📚 - Українською

Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

79
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Б’юсь об заклад, моя?" автора Рошаль Шантьє. Жанр книги: Молодіжна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 87
Перейти на сторінку:

Звичайно, коли Макар з'являється поруч, всі мої думки, здатні видавати сарказм, миттю випаровуються. А шкода, мені подобається пускати шпильки. А коли його губи накривають мої, я вже й не думаю про те, що там мені ще може подобатися. Яка різниця, якщо серце підскакує та сироти хвилями вкривають тіло.

— З глузду з'їхав? — шепочу і чую оплески. Обертаюся. Вони що, поцілунок парочки ніколи не бачили? М-да, може й бачили, але не за участю Вітрова.

— Давно, — обіймають його руки, — здається, це ми вже з'ясували раніше.

Навіть за годину в компанію продовжують прибувати люди, а Макар так і не випускає мою долоню зі своїх рук. Буквально. З ним вітаються, звуть зіграти у пив-бол, пропонують випивку, але він залишається зі мною. Ми сидимо на дивані, я говорю Машею, а Макар з якимсь хлопцем на ім'я Славко.

— Я так розумію, можна відсунути у бік здогадки і зробити висновок, що ви з Вітровим разом? — прямо запитує Маша, бо… Та тут гріх не спитати! Я б теж спитала.

Але Маня хоч і хороша дівчина, а все ж таки ми не очманіти які подруги, тому лише киваю, одночасно знизавши плечима. Ось так, і розумій як хочеш. А подробиці ми обговоримо з Таєю за келихом чаю у її тихій затишній квартирі, де не треба тримати обличчя. Маша не перепитує і не лізе до кишені за подробицями. Можливо, не хоче бути відправленою подалі, а може дійсно розуміє мої сумніви і як нормальна людина тактовно мовчить.

Макар підливає нам із Машкою вина, а собі відкриває другу пляшку пива. Наша розмова мимоволі перетікає на обговорення професорів, тут я зі співрозмовницею згодна, у більшості доведеться попітніти на магістратурі, куди Маша теж зібралася йти. Обстановка легка, ненав'язлива. І тільки коли в квартиру входить Мишко я напружуюся. Він іде до Вітрова, раптом гальмує, побачивши мене, але таки підходить, ніби й не було цієї затримки. Цікаво, чи Макар помітив?

— Друже, ходімо перетремо! — радісно вигукує Латаєв, потискаючи простягнуту Вітровим руку і постукуючи по спині.

— Я тут із дівчиною. Пам'ятаєш Аріну? — вказує на мене, знову опускаючись поряд.

— Привіт, — крізь зуби звертається до мене, я лише киваю.

«Ти мені теж не подобаєшся», — сподіваюся, він читає по очах.

— Кинь, чоловіче, нікуди твоя Аліна не подінеться. Ми скоро повернемося, — останнє сказано іншим тоном мені.

— По-перше, — підводиться Макар, — вона А-рі-на, — він так і вимовляє по складах, — а по-друге, Міш, розслабся. Я відпочиваю з дівчиною, про справи поговоримо завтра. І ляснувши його кулаком по плечу сідає назад, обіймаючи мене рукою.

Погляд у Латаєва обурений, але він швидко знаходить серед натовпу знайомих і йде веселитися в іншу частину будинку. Коли дивлюся на Макара, той цілковито спокійний. Він справді не зрозумів, що образив друга? Відчуття, ніби щось відбувається між ними. А може, це звичне для них спілкування? Я ж їх раніше тільки в універі бачила, і то миттю.

— Зараз прийду, — говорю і Маші, і Вітрову, а сама йду на кухню, щоб узяти з холодильника пляшку води.

— Думаєш, ти перша? — звучить за спиною. Пара хлопців була тут, коли я входила, виходить, їх попросили. Кухня відокремлена від вітальні барною стійкою з одного боку і телевізором з іншого, так що увага до нас не підвищена. Та й Мишко не кричить, щоб її привертати.

— Та, що бере в холодильнику воду? Переконана, що ні.

— Хочеш пограти у метафори? Води багато, а от...

— Ти схожий на ревниву дружину, — перебиваю його з награним зітханням, — носишся за ним, бережеш його честь. Ти серйозно прийшов, аби розповісти мені, ніби ми не створені один для одного і скоро розлучимося? І що я маю зробити на твою думку? Знепритомніти і впасти, чи втекти, витираючи шмарклі?

— Що ж ви баби такі дурепи? — тут мої брови прямо-таки злітають угору.

— Головне, що від чоловіків розумом так і віє. Вибач, але ти позитивно на статистику не впливаєш. До речі, мені варто розповісти своєму хлопцю, що його друг мене образив? — дивлюся на нього, вичікуючи, але він мовчить, а мені набридає, — Ні? Ось і чудесно. А зараз тпрусь з дороги, поки я в настрої, — і посміхаюся. Тією самою посмішкою. Стервозною.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 47 48 49 ... 87
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"