Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

Все припиняється в одну мить, але легше не стає. Повітря не вистачає, мені здається, що я зараз помру. Переді мною пливе обличчя Ярослава, хтось мене смикає за руку, але я майже нічого не чую, навіть музика затихла. Єдине, що звучить у вухах, його слова:

— Так ти чекаєш мене? — не знаю, чи це його голос, бо звучить він інакше. — Не повірила? Вирішила мені помститися? Су… — далі я більше нічого не чую, провалююся у темноту.

Коли приходжу до тями, мене міцно тримають руки Каті і ще когось. Мене нудить, хочу щось запитати, але виходить якесь мугикання. Мене саджають в авто, Катя щось схвильовано говорить, інший голос спокійно відповідає. Я його не знаю. Хтось незнайомий? Перед очима страшні картинки того, що відбувалося. А може, мені усе наснилося? Може, це страшний сон?

— Кать, — хриплю, коли вона опиняється поряд, міцно тримаючи мене за руку. — Де він?

— Нічого не питай, сонце. Краще не питай, — вона говорить тихо, а потім називає таксисту свою адресу. Останнє, що я думаю, чому я з нею, а не з Яром, а потім темнота наздоганяє і дарує рятівний сон.