Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"

Яке все ж таки блаженство гаряча ванна. Навіть уявити не міг. Та й звідки, якщо ще три дні тому все моє вмивання складалося з обполіскування обличчя дощовою водою або талим снігом, і раз на кілька місяців — похід у громадську лазню. Де смерділо брудними стоками гірше, ніж калюжі на смітнику. А мило щипало шкіру як луг. Якщо в очі потрапило, пів дня сльози текли і як сліпий ходив.

А тут — о, тут справжній кайф. Мені навіть ліньки регенерацію прокачувати, просто лежу і насолоджуюся теплом, спокоєм та відчуттям чистоти.

Дівчата заглядали пару разів, пропонуючи потерти спинку, але я не хотів переривати ейфорію, і вони, пошептавшись, залишили мене насолоджуватися гарячою водою самого. Так і лежав… поки вода не охолонула настільки, що це я вже почав її гріти, а не навпаки.

Виліз, енергійно розтерся жорстким рушником, вліз у махровий халат і вийшов, розмірковуючи над тим, з чого почати: випити пивка чи одразу зжерти чогось гарячого, смаженого та масного?

Але, планам, як завжди, не судилося здійснитися. У кімнаті, на ліжку, розкидавши руки й ноги, в позі морської зірки лежала Оленка і, трохи відкривши рота, облизувала губки язичком.

— Еее… І що це означає? — завис я, не наважуючись йти далі, але при цьому із задоволенням розглядаючи картину.

Дівчина граціозно сіла, потяглася, заклавши руки за голову, демонструючи туго налиті груди з невеликими, акуратними сосками, що задерикувато стирчали, потім встала, підійшла ближче, обняла за шию і закрила мій рот довгим і ніжним поцілунком.

Це було несподівано, але приємно. І, якщо чесно, дуже доречно, що мій організм відразу підтвердив наочно. Так би мовити, на всю велич.

Оленка хихикнула, пустотливо торкнулася пальчиками готової до бою частини тіла, а потім граціозно відхилилася, взяла зі столу наповнений вином келих і простягла мені.

Я машинально прийняв частування і жадібно відпив, як і раніше відчуваючи смак її губ і язичка.

— Ми тут із Сашкою подумали, що тобі треба як слід розслабитись, — тепер дівчина притискалася зі спини, даючи відчути жар і пружність свого тіла.

— Із Сашкою? — я озирнувся, але другої дівчини не побачив.

— Не шукай, — зрозуміла Оленка. — Вона в іншій кімнаті. Сьогодні лише ти і я. Така угода. А завтра, якщо захочеш, буде навпаки. Я залишу вас самих.

— Чому? — запитання зісковзнуло з язика само, перш ніж я встиг подумати, що це не зовсім те, що мене зараз хвилює.

— Розумієш, — ще сильніше пригорнулася Оленка. — Дівчата, хоч би якими близькими подругами були, однаково соромляться одна одну і не готові продемонструвати чоловікові все, що вміють. А ти заслуговуєш на найкращого. Я їй це пояснила, і Сашка зрозуміла. Без образ… Минулий раз не рахується. Ми тоді занадто п’яненькі були. Та й хіба то любощі були? Так лиш, попустували трохи.

— Попустували, кажеш? Гм… Я б сказав… — не повірив я, уже трохи розбираючись у норовах дівчат. Але продовжувати тему не став. — І що ти пообіцяла їй натомість?

— Коли вона захоче побути з тобою наодинці, я теж не комизитимуся.

— Зрозуміло? А що ти чекаєш від мене за такий сюрприз? І небесну втіху… Яка ціна? Чи не розорюся?

— Дурненький… — дівчина легенько куснула мене за вухо. — Ти врятував мене від Сидора та його банди. Думаєш, я не розуміла, що як тільки набридну пахану, так і піду по руках цих відморозків? — смикнула плічком білявка. — А потім не залишив у підземеллі з іншими. Взяв із собою… Я смачно їм, солодко сплю і, по суті, нічого не роблю. Хіба все це не варте подяки?

— Ну, гаразд, хоч не за гроші… — пробурчав я. Але, якщо чесно, то швидше машинально. В даний момент мені це було абсолютно без різниці. Назвала б ціну, заплатив би не роздумуючи. Оленка була зараз божевільно спокуслива, і я аж палахкотів у середині від бажання схопити її, зім’яти, кинути на ліжко…

  — Ображуся… — ледь чутно прошепотіла Олена і відсторонилася. Але лише для того, щоб знову наповнити келих. — До речі, про гроші… — дівчина сіла на ліжко, взяла мене за руку і потягла до себе. — Вони ж у нас є?

— Є. А що?

— Ти не міг би розсипати їх по ліжку? — облизнула губки білявка. — Завжди мріяла спробувати, як у кіно про Єгипетську царицю… ну… на золоті…

Цікавий варіант. Я читав, що коханим осипали ложе пелюстками квітів, але щоб золотими монетами? А чому б, власне, ні? Навіть самому цікаво.

— А твердо не буде?

— Ну це більше мої проблеми, — засміялася дівчина. — Мені ж на них лежати...

— Гаразд…

Я матеріалізував у складені долоні п’ятсот золотих кредитів і широким жестом сипнув їх на простирадло.

— Ох! — очі у білявки заблищали, і вона повалилася горілиць, розсунувши коліна і затягуючи мене на себе. — Яка краса, Леоне! Хіба це не щастя?

Ніжки дівчини піднялися, обвили мій поперек і питання: тиснуть її монети в спину чи ні перестав бути актуальним.

— І де ця лярва?! — Вирвав мене зі сну голос Сашки. — Заїздила мужика і хоч би каву зварила. Гей! Ти де? У ванній чи що?

Я насилу розліпив повіки і крізь легкий туман в очах побачив Сашку, що з діловитим виглядом походжала по кімнаті. Голова здавалася зовсім непідйомною. І дуже хотілося пити. Про що я одразу повідомив хрипким, каркаючим голосом.