Читати книгу - "Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими"

Саме так покоління американців стало товстим, намагаючись не їсти яйця. Саме через це перша спроба США запустити супутник закінчилася велетенським вибухом на стартовому майданчику. Саме тому провідні фахівці з міжнародної політики десятиліттями припускали, що мирне об’єднання Німеччини малоймовірне, але потім змушені були переглянути власні погляди, коли святкові феєрверки спалахнули в небі над вільним Берліном.

Науковці також учаться під час своєї роботи. США винайшли атомну бомбу в 1945 році, але для того, щоб краще зрозуміти електромагнітний імпульс (ЕМІ) — невидимий ефект ядерного вибуху, що впливає на електричні системи, — дослідникам знадобилося ще десять років випробувань. Громадськість своєю чергою дізналася про ЕМІ, коли американське випробування в Тихому океані в 1962 році загасило вуличні ліхтарі й збило роботу телефонів за сотні кілометрів на Гаваях. Науковці підозрювали про такий ефект, але недооцінювали його масштаб.

Ніхто, включно із самими фахівцями, не може нічого вдіяти з такими поразками, бо це не стільки невдача, скільки невід’ємна частина науки та досліджень. Звичайні люди часто сумніваються, тому віддають перевагу відповідям, а не застереженням. Але наука — це процес, а не висновок. Вона завжди вдається до випробувань, установлюючи правила, згідно з якими теорії замінюються лише кращими теоріями. Не можна очікувати від фахівців, що вони ніколи не помилятимуться. Якби вони були здатні до такої точності, їм не потрібні були б дослідження та експерименти. Якби політичні експерти були всезнаючими ясновидцями, то урядам ніколи не загрожували б кризи, а війни починались би тільки через божевільних.

Іноді помилки фахівців можуть мати й позитивні наслідки, але до цього рідко ставляться так емоційно, як до помилок, що коштують життів чи грошей. Коли науковці винайшли оральні контрацептиви, вони намагалися допомогти жінкам уникнути небажаної вагітності. Фахівці не намагалися знизити ризик раку яєчників, але, як виявилося, окремі види протизаплідних таблеток саме це й роблять. Для деяких жінок оральні контрацептиви несуть певні ризики, іншим можуть подовжити життя. Звісно, якби протизаплідні таблетки тільки підвищували ризик раку, ми голосили б про чергову поразку науки, але цей позитивний ефект, як і багато інших, був невідомий ще півстоліття тому.

Так і фахівці, що передбачали всеохопну міжнародну гонку ядерних озброєнь у кінці 1950-х, помилялися. Але принаймні частково вони схибили через те, що недооцінили ефективність власних зусиль із обмеження ядерної зброї. Президент Джон Кеннеді лякав світ, що до 1970-х не менше 25 країн володітимуть ядерною зброєю. (До 2017-го лише десять держав мали ядерну зброю, включно з Південною Африкою, яка відмовилася від свого арсеналу).[116] Передбачення Кеннеді, що базувалося на найкращих фахових порадах, не було нездійсненним. Кількість майбутніх ядерних держав скоротилася радше з допомогою політики, яку обстоювали ті самі експерти.

Зрештою, фахівці не можуть гарантувати результати. Вони не можуть пообіцяти, що ніколи не помилятимуться й не стануть жертвами недоліків, притаманних усім людям. Професіонали лише можуть пообіцяти встановити правила та методи, що зменшують імовірність таких помилок, і зробити останні набагато рідшими, ніж якби на їхньому місці був звичайний обиватель. Якщо ми приймаємо переваги професійної роботи, то треба прийняти і її недосконалість і навіть узяти на себе певний ризик.

Інші види фахових поразок, утім, більш хвилюючі. Експерти можуть помилятися, наприклад, коли переносять свої професійні знання і вміння із однієї галузі в іншу. Це не лише рецепт для помилки: така поведінка бісить інших фахівців. Інколи вторгнення в іншу галузь очевидне: наприклад, коли працівники сфери розваг, будучи фахівцями у своїй справі, плутають мистецтво із життям і починають роздавати пояснення складних матерій.

В інших ситуаціях межі розмитіші й проблема не у фаховості загалом, а у відносній фаховості. Біолог — не лікар, але загалом, імовірно, краще розумітиметься на медицині, ніж обиватель. Утім, це не означає, що будь-хто з освітою в галузі природничих наук завжди краще поінформований у медицині, ніж інший. Старанна людина, яка багато й уважно читала, скажімо, про діабет, може запросто розумітися краще на цій темі, ніж ботанік. Професіонал, чия фаховість глибока, але вузька, може гірше орієнтуватися в будь-чому, що виходить за межі його спеціалізації. Освіта та дипломи в одній галузі не гарантують фаховості в усіх сферах.

Ще одна проблема — це коли фахівці залишаються в межах своєї професії, але починають роздавати передбачення. І хоча акцентування на прогнозах порушує перше правило науки, завдання якої радше пояснювати, ніж пророкувати, суспільство як клієнт більше вимагає передбачень, аніж пояснень. Ба гірше — звичайні люди схильні розглядати невдалі передбачення як ознаку того, що фаховість нічого не варта.

Отже, перед фахівцями постає складне завдання, бо скільки науковці не наголошували б, що їхня мета — пояснювати світ, а не передбачати розрізнені події, обивателі та політики віддають перевагу саме прогнозам. (А професіонали, навіть знаючи все викладене вище, часто радо беруться за їх створення). Це природна, проте нездоланна напруга між фахівцями та їхніми клієнтами. Більшість людей воліла б передбачити проблеми та уникнути їх, а не шукати їм пояснень у ретроспективі. Обіцянки діагнозів, хай і спекулятивні, завжди сприймаються краще, ніж абсолютна певність розтину.

Нарешті, буває й навмисний обман і злочин. Це найрідкісніша, але найнебезпечніша категорія помилок. У цьому разі фахівці з власних міркувань (зазвичай це кар’єристський захист своєї низькосортної роботи) зумисне підробляють результати. Вони сподіваються, що, з одного боку, звичайні люди будуть неспроможні їх упіймати, а з іншого, що їхні колеги не помітять це шахрайство чи спишуть його на випадкову помилку.

Із цією найекстремальнішою категорією помилок експертів найпростіше мати справу, тож почнемо з неї.

Коли фахівці пускаються берега

Початок ХХІ століття був для науковців нелегким періодом. Відкликання статей із наукових журналів досягли рекордних показників. Випадки шахрайства чи порушення етики сприймаються як буденна справа.

Обман фахівців нескладно визначити, але його важко розпізнати. Очевидне порушення відбувається тоді, коли науковці підробляють результати або коли псевдофахівці брешуть про те, що мають кваліфікацію чи ліцензію, щоб працювати за спеціальністю. (Науковці описують це явище короткою абревіатурою ФФП — фабрикація, фальсифікація чи плагіат). Таку поведінку складно визначити, бо для цього потрібні інші вчені. Звичайним людям бракує знань, щоб проаналізувати наукові дослідження, і вони не схильні роздивлятися диплом, що висить на стіні, щоб з’ясувати, наскільки той справжній.

Іноді фахівці насправді не є такими. Люди брешуть (і брешуть безсоромно) про