Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- О, так, - саркастично промовила Рей, - якщо жити життя у твоєму розумінні – це відправитись на переговори з психом який наказав своїм прихвостням вбити Таска, мало не зрізав моє волосся, а ще п’ять років тримав тебе на прив’язі як пса.

- Волосся? – Таск скоса глянув на неї.

- Ай… - відмахнулась Рей, - у будь-якому випадку, це не прогулянка буде. Я зустрінусь з принцесою, вислухаю її, а далі буду діяти відповідно до ситуації. Буду намагатися повернутися до вас якомога швидше, чесне слово.

- Тебе також все влаштовує? – Ел глянув на Таска, - не думаєш, що зараз не варто розділятися? Особливо, коли ми тепер знаємо, що за Лейлою полює не лише Ален і Білі плащі, але й хтось з аристократії Шайлон?

- Ми здатні захистити її і без Рейни, - спокійно відповів Таск, - до того ж, ми знаємо, хто конкретно з аристократії Шайлон бажає їй смерті. Певний час вони про себе не нагадуватимуть. Занадто яскраво вони себе видали під час випробування.

- Питання все ще відкрите. Чи тебе дійсно все влаштовує? – повторив своє питання Еліас.

- Ні, не влаштовує, - похитав головою сприган, - мене ще й дратує ця ситуація. Але це оптимальне рішення. Так чи інакше ми маємо дізнатися позицію королівського двору. Відправлятися у Ліберію всім немає сенсу. Тим більше, не потрібно забувати, що ми все ще вчителі. У нас є обовʼязки.

- Я вас почув, - Еліас підвівся, - тоді піду перевірю як там Лейла. Добраніч.

Коли двері за ним закрилися, Таск визирнув у вікно.

- Не хочеш… прогулятися? – запитав він раптово, розправляючи крила.

***

- Тихше! Раптом хтось почує!

- Не нервуй, ми тут самі.

- За тобою точно ніхто не слідкував?

- І хто б це міг бути? Твій брати спить, як вбитий. Соран також відключився майже миттєво. Вони навіть не помітили, що я пішов. Ельйо не питала, куди ти йдеш?

- Її у кімнаті не було, вона у купальнях зараз.

- Тоді нам точно немає про що хвилюватися.

Тейн пригорнув руду кафо до себе.

- Цілий день про це мріяв, - прошепотів він.

- Угу… - дівчина опустила свої крила, притиснувши їх до спини. Щоки її палали.

Відколи почався новий навчальний рік, Тейн більше не приховував своєї зацікавленості Широю. Він відверто проявляв увагу, лишав квіти на її підвіконні, супроводжував на пари та до гуртожитку. Перший час дівчина старалась ігнорувати його залицяння, але почуття були взаємними, тож зовсім скоро вона здалась. Перше кохання по своєму було хвилююче і прекрасне. І воно захопило їх обох надто швидко, відкривши цілий вир нових емоцій та почуттів.

Відколи вони прибули до Шайлон, кожного вечора вони зустрічались у найвіддаленішому куточку саду під червоними кленами, ховались у їхній тіні та просто насолоджувалися компанією один одного. Тейн ніжно обіймав дівчину за плечі. Вона закривала його своїми велетенським крилами. Було так тепло, що вони забували про те, що осінній холод вечорами вже сковував струмки першою примороззю. Але їм було байдуже. Все, що було потрібно цим двом – це тиха, розмірена розмова, теплі та лагідні обійми. Так мало бути і сьогодні. Та раптом нічну тишу розсікли темні крила. Шира і Тейн майже втислись у стовбур клена, затамувавши подих.

На галявину неподалік приземлився учитель Таск. Наче принцесу, на руках він тримав учительку Леарлес. У нічному мороку не було видно їхніх обличь, а голоси були ледь чутні.

- Пам’ятаєш, як ти завжди тут ховалась, коли в тебе щось не виходило? – промовив Таск, - кожного разу, як ти приїжджала на навчання влітку. А я завжди знав, де тебе шукати. Присядемо?

Він посадив її на найближчу лавку і сам опустився поряд.

- Тут майже нічого не змінилось, - тихо сказала Рей.

- Спригани славляться своєю стабільністю, - розвів руками Таск.

- Тоді ти якийсь неправильний сприган.

- Хіба правильний тобі б сподобався?

Рейна відвернулась. Таск підсунувся до неї ближче.

- Не замерзла?

- Трохи…

Він накинув краєчок свого плаща на неї, обійнявши.

- Ти що таке робиш?

- Грію тебе. І сам гріюсь. Ти така тепла, Рейно.

- Ну, я ж ще жива.

- Дійсно. Слухай, Рей. Якщо війна дійсно неминуча, що ми маємо зробити?..

- Перемогти.

- Це і так зрозуміло. Але що думаєш робити саме ти?

- Якби ж я знала… - зітхнула вона, - вперше думок ніяких. Лейлу йому віддавати неможна. Воювати з ним майже самогубство. Дипломатія? А біс його знає. Я розумію тільки те, що поява Алена і його подальші дії можуть докорінно змінити уявлення про напівкровок. Думаю, цим можна було б скористуватися, обернути це якось на користь нам…

- Це буде важко. У нього цілий загін напівкровок, які ненавидять чистокровних і готові винищувати будь-кого за його наказом. Як взагалі можна отримати користь з цієї ситуації?