Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

Реймонд почав нервувати, його погляд змінився і стрімко виділявся піт.

-Зачекай, Саптоне, я чогось не знаю? Зачекай… Так це ти, Реймонде. Крістіан у цьому місті міг довіритись лише тобі, він вбачав тобі силу, він поклав на тебе надію, що ти зможеш направити документи у надійні руки, але ти цього не зробив… Реймонде, пояснюй.

-Ех… - поліцейський важко видихнув. – Сідай, Артуре, я розповім.

За хвилину ми всілися, Реймонд запалив цигарку та попросив Філіпа принести йому віскі.

-Конграйте – Конграйте, ти молодець, вмієш занадто якісно аналізувати події та інформацію, і зіставляти їх у єдине ціле. Ти все правильно кажеш… - закурив Саптон. – У вечір, коли Крістіан показав мені документи, що Бенс зовсім й не Бенс…

-У сенсі, Реймонде?

- Це Констант Фром – колишній багач у Вільденбурзі. Найгниліша та найчерствіша людина, яка коли-небудь існувала тут. Його ніхто ніколи не бачив, Артуре, він жив ніби відлюдником далеко звідси, але всі знали, що закриття різних магазинчиків, то його рук справа. Він контролював території, на яких люди потім будували свій бізнес. Якщо хтось не сплачував йому оренду, передававши її одному із своїх охоронців, протягом чотирьох днів, магазин закривався. Все як зараз, Артуре… Колись він пакостив лише так, але сьогодні він знищує нас. Не так давно, у момент, він зник. Це стало зрозумілим по тому, що охоронці його тут більше не з’являлися та найголовніше – не зачинялися більше магазини. З часом у нашому місті появився він: статний аристократ, привабливої зовнішності, повний грошей, надії та чесності. Він зайшов у той день у супроводі двох чоловік: Темного, неначе ніч, чоловіка та протилежного йому бритоголового зі шрамом хлопця. Нашого мера відразу люди допомогли зняти із посади, бо він просто був нікудишнім. Він нічого не робив, абсолютно, Артуре…Але як ми зараз за ним сумуємо. Тоді до влади став чоловік, якого всі ми знаємо під іменем – Бенс.

Чорт його знає, звідки у Крістіана ця інформація, але факт є фактом. Там стояли три печатки, трьох людей, які знали правду про нього. Печатка у вигляді стрільця, печатка - вампіра та печатка – циліндра. Здогадаєшся, хто це, Артуре?

-Рокко, Батист та Ксав’є…

-Молодець, Артуре. Документи фальшивими чи підробленими не були. Так все ж таки, у вечір коли Крістіан показав мені докази проти Константа, я зомлів. Перечитувавши ті документи раз за разом, я не міг повірити власним очам. У той день я відчув у собі слабкість, я розумів, що саме вона є причиною того, чому до цих пір живий дует, живий Ксав’є та живий Констант. Моя слабкість, Артуре, - це звичайний страх.  Я дійсно боюся всього, що пов’язане із смертю та небезпекою. Смерть дочки мене вкрай змінила…

 Тоді я відмовив Крістіану, сказавши, що це небезпечно. У той момент я втратив друга та людину, з якою ми могли б стати героями. Коли він хотів йти, я подарував йому пістолета із гравіюванням, щоб він у разі чого міг захистити себе. Цей подарунок, я готував йому на день народження, але стався він у день розколу нашої дружби. Дробовика я йому сам заніс у дім, коли його не було. Віта знала мене, і завжди ставилась до мене, як до рідного дядька. Хоч і Крістіан заборонив пускати у дім будь-кого, але мені вона відмовити не могла. Після цього Крістіан звернувся у Лювент, де йому відмовили. Констант зміг підкупити там органи правосуддя, щоб вони не відкривали навіть конверта. А з часом і не стало Віти. До цього моменту, Крістіан ще якось боровся, але після її смерті, він опустив руки. Він втратив жінку, тепер й дочку. Коли я прийшов до нього у дім, все було розкидане й була кров. Його убили… А на наступний день приїжджаєш ти.  Артуре, у тебе є здогадки, хто убив Крістіана та Віту?  – випив стакан віскі Реймонд.

-Ваш страх, Саптоне…

Реймонд заплакав.

-Хто у цій  вертикалі Ксав’є, Артуре?

-Констант або «Бенс», вважає його пішаком у своїй справі. Непотрібним матеріалом, який виконає йому всю роботу. У ту ніч не Рокко, не Батист убили Крістіана та Віту. Це зробив Ксав’є. Констант хотів усидіти на двох стільцях, щоб про його дії не дізнався дует. Ці  четверо виродків дізналися про те, що Крістіан має докази проти Бенса, але дует прийшов по документи занадто пізно. У ту ніч саме Ксав’є убивав Крістіана та тягнув його тіло по полу, на якому залишилися сліди крові. Коли він це зробив, він, скоріше за все, наказав декільком людям взяти сейф, бо один він би його не доніс. І в ту ніч вони принесли Бенсу сейф із усіма доказами проти нього. Про це все знали лише Констант(Бенс) та Ксав’є, бо скоріше за все ось тих людей вони убили, як свідків. Віта була, як знак попередження, щоб Крістіан забирався звідси і не продовжував, але все даремно. Після смерті його дочки, він швидко написав мені листа, не вказавши навіть своє ім’я, описавши дочку та місце скоєння злочину і адресу його будинку.

Реймонд сидів у шоці, здавалося, що ще б секунда і він збожеволів би, важко видихнувши та подивившись на мене пустими очима він промовив мені:

-Продовжуй, Артуре.

-Ксав’є чекає, коли Рокко та Батист будуть мертві. Вони зараз його єдина перепона до захоплення влади у місті. Констант знаходиться під захистом дуету, але також до того моменту, поки вони не вважатимуть за потрібне вбити його і захопити контроль у місті. І повірте, Реймонде, якщо вони це зроблять, то ви будете перші, кого вони уб’ють, як чинні керівники міста. Спочатку юридично, а потім ви зникнете назавжди. Ксав’є – це геніальна людина. Йому вдається не переходити дорогу дуету та бути під контролем у Константа, але він знає, що вже пішак у цій історії абсолютно не він. Болонтіз лише чекає часу, коли двоє виродків назавжди опиняться під землею. Він геніальний стратег та жорстокий психопат. Він мисливець у цьому місті, і місто – це його найкраща варіація пастки.  А тепер подумайте, Реймонде, чи дійсно ви не хочете його убивати самі, бо він під захистом Бенса, чи він вам показав, вистріливши у ногу Демарту, хто у цьому місті сильніший?