Читати книгу - "Таємничий острів"

Зима настала в червні — цей місяць відповідає грудню в Північній півкулі. Зимова пора почалася холодними зливами і лютими вітрами, що завивали без перепочинку. І тут мешканці Гранітного палацу могли по-справжньому оцінити своє житло, недосяжне для лютих стихій. Колишній їхній притулок погано захищав би їх від зимових холодів; могло статися також, що туди знову увірвуться хвилі під час великих припливів, коли їх підхльостують вітри, налітаючи з відкритого моря. Передбачаючи таке лихо, Сайрес Сміт навіть вжив деяких запобіжних заходів. Він хотів уберегти від псування ковальський горн і плавильні печі, складені тепер у Нетрях.

Весь червень колоністи витратили на різні роботи, не забуваючи, одначе, полювання і риболовлю, тому запаси в їхній коморі не вичерпувалися. Пенкроф збирався, як тільки в нього випаде вільна годинка, зайнятися конструюванням різних пасток, на які він покладав великі надії. Він наробив з волокон рослин безліч сілець, і тепер крільчатник щодня постачав Гранітному палацу вдосталь кролячих тушок. Набу ніколи було й перепочити — він трудився над солінням і коптінням м’яса, запасаючи його.

Давно нагадував про себе одяг. Колоністи мали тільки те вбрання, у якому вони потрапили на острів. Одяг цей був теплий, зшитий з добротних, міцних тканин, кожний беріг його, намагався тримати в чистоті, але все-таки він пошарпався і вимагав заміни. А крім того, у випадку суворої зими він погано захищав би від холоду.

Але саме про одяг винахідливий Сайрес Сміт не подбав, — він зайнятий, був задоволенням інших, більш насущних потреб: облаштуванням притулку, забезпеченням їжею, і хоча ось-ось могли нагрянути холоди, проблема вбрання ще залишалася. Колоністи змирилися з думкою, що першу зиму усім доведеться трохи померзнути. Нічого не вдієш, нарікати на випробування не випадає. Ось прийде весна, тоді почнуть полювати на муфлонів, яких бачили при обстеженні гори Франкліна, і настрижуть з них вовни. А вже Сайрес Сміт зуміє виготовити з цієї вовни теплу та міцну тканину… Як? Він придумає.

— Ну, що ж, доведеться взимку сидіти в Гранітному палаці та грітися біля коминка, — сказав Пенкроф. — Дров у нас багато, чого їх економити.

— Але ж острів Лінкольна знаходиться не на дуже високих широтах, — зауважив Гедеон Спілет. — Можливо, зима тут зовсім і не сувора. Пам’ятаю, ви говорили, Сайресе, що в Північній півкулі на тридцять п’ятій паралелі лежить Іспанія. Правда?

— Цілком правильно, — відповів інженер, — тільки ж в Іспанії трапляються дуже суворі зими, — холод, сніг, крига! Можливо, зима не помилує і острів Лінкольна. Але як би то не складалося, це все-таки острів, і тому клімат на ньому повинен бути м’якіший.

— А чому, містере Сайрес? — запитав Герберт.

— Бачиш, голубчику, море — немов величезне сховище тепла,

що накопичується в ньому влітку. За літо сонце нагріває його, а взимку море віддає в повітря заощаджене тепло, тому на узбережжях морів і океанів середня температура влітку нижча, а узимку вища, ніж у глибині материка.

— Побачимо, побачимо, — підхопив Пенкроф. — Будуть холоди чи не будуть — це мене мало турбує. А ось дні вже стали коротші, вечори довші. Чи не порадитись нам про освітлення нашого будинку?

— Нічого немає простішого, — відповів Сайрес Сміт.

— Обговорити? — запитав моряк.

— Вирішити.

— А коли почнемо вирішувати?

— Завтра. Влаштуємо полювання на тюленів.

— Виходить, зробимо сальні свічі?

— Ну, що ви, Пенкрофе! Стеаринові, а не сальні.

Дійсно, такий був задум інженера — задум цілком здійсненний, тому що в розпорядженні колонії перебували тепер вапно і сірчана кислота, а тюлені, які облюбували острівець Порятунку, могли дати жир, необхідний для виготовлення свічок.

Настала неділя, 4 червня. Це було свято — Трійця, і вирішили відзначити його. Всі роботи припинили, присвятивши цей день відпочинку і молитві. Тепер колоністи острова Лінкольна адресували небесам подяки. Вони вже не були нещасними людьми, які зазнали катастрофи і потрапили на голий острівець. Вони більше ні про що не просили, вони дякували провидінню.

Наступного дня, 5 червня, за досить похмурої погоди, вирушили на острівець Порятунку. Щоб переправитися убрід через протоку, треба було чекати, коли спаде вода, і тут колоністи вирішили, що вони обов’язково побудують, як зуміють, човен, — тоді полегшає сполучення з острівцем і з будь-яким місцем на узбережжі, можна буде піднятися в ньому вгору річкою Віддяки під час великої експедиції для обстеження південно-західної частини острова, що відклали до перших весняних днів.

Тюленів на лежбищі виявилося багато, і мисливці, озброївшись палицями з залізним вістрям, без особливих зусиль забили з півдюжини тюленів. Наб і Пенкроф оббілували туші, але принесли до Гранітного палацу тільки жир і шкіри, — із шкір передбачалося зшити міцне взуття.

Полювання дало Сайресу Сміту близько трьохсот кілограмів тюленячого жиру, інженер вирішив використати його на вироблення свічок.

Спосіб виробництва він застосував найпростіший, і якщо не одержав свічок вищого сорту, то все-таки вони були цілком придатні для освітлення. Якби Сайрес Сміт мав одну тільки сірчану кислоту, і тоді він міг би, обробивши нею яку-небудь речовину, на зразок тюленячого жиру, виділити з цієї суміші гліцерин, а потім, заливши отримане з’єднання крутим окропом, він без зусиль виділив би з нього олеїн, пальметин і стеарин. Але для спрощення справи Сайрес Сміт захотів обмилити жир розчином вапна. таким способом він одержав вапняне мило, що під дією сірчаної кислоти легко буде розкласти на сірчисте вапно і на жирні кислоти.

З трьох цих кислот — олеїнової, пальметинової і стеаринової — олеїнова кислота, що знаходилася в рідкому стані, була віджата тиском, а дві інших утворили ту масу, з якої треба відливати свічі.

Виготовлення свічок зайняло лише добу. Ґноти після декількох спроб зробили з рослинних волокон і занурили їх у розплавлену масу; вийшли справжні стеаринові свічки, сформовані вручну, їм не вистачало лише відбілювання і полірування. Звичайно, вони поступалися якістю свічкам фабричного випуску, у яких гніт просочують борною кислотою, а тому скляніє в міру горіння і повністю згоряє; але Сайрес Сміт зробив пару чудових щипчиків, щоб знімати нагар, і в довгі зимові вечори саморобні свічі добре прислужилися мешканцям Гранітного палацу й одержали їхню високу оцінку.

Весь червень, кипіла робота з оздоблення нового житла. Столярам знайшлося багато справ. Взялися також поліпшувати виготовлені раніше інструменти, вважаючи їх тепер занадто примітивними; поповнили набір інструментів новими. так, наприклад, у Гранітному палаці з’явилися ножиці. Нарешті колоністи змогли постригтися, і якщо не поголитися, то хоч підправити бороди і надати їм певні форми на свій смак. Правда, Герберт був ще безвусим молодиком, а в Наба борода погано росла, зате