Читати книгу - "Стів Джобс"

— Здавалося, що їм байдуже, — згадував він. — Лише за рік вони зрозуміли, що трапилося насправді.

Підтримуючи свою нахабну впевненість, Apple викупила розворот у Wall Street Journal із заголовком «Ласкаво просимо, IBM. Абсолютно серйозно». Такою була реклама дводенного комп’ютерного турніру між палкою і бунтівною Apple та установою Голіафом IBM. Це відволікало увагу від таких компаній, як Commodore, Tandy й Osborne, які були такими ж успішними, як і Apple.

Протягом своєї кар’єри Джобсу подобалося бачити себе розумним повстанцем, який виступав проти зла імперії, воїном Джедаєм чи буддистським самураєм, що бореться проти темних сил. IBM стала хорошим супротивником. Джобс розумно прорекламував турнір не лише як бізнес-змагання, але і як духовну боротьбу.

— Якщо з якоїсь причини ми зробимо величезну помилку і IBM виграє, у мене особисто складеться враження, що ми зануримося у комп’ютерну доісторичну еру на років із двадцять, — сказав він під час інтерв’ю. — Тільки-но IBM починає контролювати ринкову ситуацію, вони практично завжди перестають упроваджувати інновації.

Навіть за 30 років після того випадку, згадуючи про те змагання, Джобс називав його хрестовим походом: «IBM практично була гіршою версією Microsoft. Вони не виступали силою, яка втілювала інновації, а були силою зла. Вони зовсім не відрізнялися від AT&T, Microsoft чи Google».

На жаль для Apple, Джобс означив ще одного конкурента для свого Macintosh: Lisa, яка була власністю компанії. Частково це можна пояснити з психологічної точки зору. Його витіснили з тієї команди, і тепер він хотів їх перемогти. Він також хотів, щоби здорове суперництво мотивувало учасників. Тому він заклався з Джоном Каучем на п’ять тисяч доларів, що Macintosh пережене Lisa. От тільки суперництво стало нездоровим. Джобс часто позиціонував свою команду інженерів як крутих юнаків на противагу працьовитим інженерам HP, котрі розробляли Lisa.

Суттєвішим було те, що Джобс відійшов від плану Джефа Раскіна щодо створення недорогого портативного приладу і задумав Macintosh як стаціонарну машину з графічним інтерфейсом. Так, комп’ютер став зменшеною версією Lisa, яка, найімовірніше, пережене її на ринку.

Лері Теслер, який керував прикладним програмним забезпеченням, усвідомив, що було б добре, щоб обидві машини користувалися тим самим програмним забезпеченням. Тож заради примирення він запропонував Сміту та Герцфельду прийти на базу, де розроблялася Lisa, щоби продемонструвати прототип Macintosh. Двадцять п’ять інженерів прийшли на презентацію і ввічливо слухали, коли посеред зібрання рвучко відчинилися двері. То був Річ Пейдж — непостійний інженер, який відповідав за дизайн Lisa.

— Macintosh зруйнує Lisa, — кричав він. — Macintosh зруйнує Apple.

Ні Сміт, ані Герцфельд не відповіли, а Пейдж продовжував управлятися в пишномовності.

— Джобс хоче зруйнувати Lisa, бо йому не дозволили керувати нею, — говорив він і майже плакав. — Ніхто не буде купувати Lisa, бо вони знають, що скоро з’явиться Macintosh. Але вам усе одно!

Він вибіг із кімнати, грюкнувши дверима. Та вже за мить повернувся.

— Я знаю, що це не ваша провина, — сказав він Сміту з Герцфельдом. — Проблема — це Стів Джобс. Скажіть Стіву, що він руйнує Apple.

Джобс і справді зробив Macintosh дешевшим конкурентом Lisa з несумісним програмним забезпеченням. Найгірше те, що жодна з машин не була сумісною з Apple II. Джобса неможливо було далі тримати в упряжі.

Цілковитий контроль

Небажання Джобса зробити Macintosh сумісним зі структурою Lisa мотивувалося не лише почуттям конкуренції чи помстою. Існував і філософський компонент. Це стосувалося його схильності до контролю. Він був переконаний: щоб отримати чудовий комп’ютер, потрібно, щоби його програмне забезпечення було тісно пов’язаним із технічним забезпеченням. А якщо комп’ютер працював з іншим програмним забезпеченням, на кону стояла його функціональність. Найкращим продуктом, уважав він, є «цілі пристрої», дизайн яких був цілковито розроблений так, щоби програмне забезпечення залежало від технічного і навпаки. Цим і вирізнятиметься Macintosh, адже його операційна система працює лише на власному технічному забезпеченні. Microsoft же навпаки робив так, щоб їхня операційна система могла працювати на технічному забезпеченні різних компаній.

— Джобс — сильний елітний митець, і він не хотів би, щоби його винаходи безуспішно змінювали невдахи-програмісти, — пояснював редактор ZDNet Дан Фарбер. — Це було б схоже на те, якби вуличний перехожий додав кілька мазків картині Пікассо чи змінив слова у пісні Ділана.

Пізніше Джобсова концепція «цілих пристроїв» відрізнятиме iPhone, iPod і iPad від їхніх конкурентів. Ці продукти виявилися не-перевершеними. Проте така стратегія не завжди була найкращою для домінування на ринку.

— Від першого Macintosh і до найпізнішого iPhone система Джобса була закритою настільки, що споживачі не могли втрутитися у неї чи модифікувати її, — зауважив Дендер Кані, автори книги «Культ Macintosh».

Бажання Джобса контролювати стало причиною дебатів із Возняком. Вони сперечалися, чи Apple II повинен мати гнізда, щоби користувачі могли вставляти картки у материнську плату, додаючи більшої функціональності. Тоді Возняк переміг у суперечці: Apple II мав вісім гнізд. Та цього разу машина була Джобсовою, а не Возняковою, і Macintosh матиме обмежену кількість гнізд. Неможливо буде навіть відкрити коробку і дістатися материнської плати. Для любителів чи хакерів це було не круто. Але для Джобса Macintosh був масовим продуктом. Він хотів, щоби користувачі отримували контрольоване враження від праці за комп’ютером.

— Комп’ютер є відображенням його контролюючої особистості, — говорив Бері Кеш, якого Джобс узяв на роботу у 1982 році на посаду маркетингового стратега у «Фортеці Texaco». — Коли Стів говорив про Apple II, він обурювався: «У нас немає контролю, і гляньте, які божевільні речі люди хочуть зробити з комп’ютером. Я вже ніколи не допущу такої помилки».

Він пішов так далеко, що винайшов спеціальне приладдя, і Macintosh неможливо було розкрутити звичайною викруткою.

— Ми розробимо цю річ так, що ніхто, крім працівників Apple, не зможе проникнути всередину продукту, — говорив він Кешу.

Джобс також вирішив забрати з клавіатури Macintosh клавіші зі стрілочками, які пересували курсор. Рухати курсор можна було лише мишкою. Таким чином Джобс хотів привчити старомодних користувачів до навігації «наведи-натисни» навіть попри їхнє бажання. Джобс, на відміну від інших розробників продуктів, не вважав, що клієнт завжди правий. Якщо клієнт не хоче користуватися мишкою — значить, він не правий.

Іншою перевагою клавіатури без стрілочок було те, що розробники програмного забезпечення мали писати інші програми для Macintosh, а не розробляти загальні програми, які б використовувалися на всіх комп’ютерах. Джобсу подобалася така вертикальна інтеграція між прикладним програмним забезпеченням, операційними системами та пристроями.

Бажання Джобса мати цілковитий контроль викликало в нього алергію на пропозиції від Apple, в яких ішлося про ліцензування операційних систем Macintosh для інших виробників оргтехніки та