Читати книгу - "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."

А Кассі піддивилася, що в моєму зошиті записаний його день народження, і раділа. Кричала:

— А я знаю секрет!!!

Здала контрольну роботу. Усі думки про Магу. Швидше б він повернувся та тільки б не обзивався.

02.11.

Із Заїрою Тина, я, Сета, Латифа й Арина посварились. Я сказала, що якщо Заїра продовжить свої старі «фантазії про хлопців», нашій дружбі кінець! А її «накрило» саме.

З Магою, кажуть, трапився нещасний випадок: наче він з одинадцятикласниками побився і вони його спустили зі сходів. І начебто через мене. Його в школі не було й сьогодні. Хасик-забіяка всіх налякав, повідомивши, що Мага в лікарні.

Тара і Яха, служниці Лур’є-Левиці, весь час намагаються відродити старі причіпки і принижувати мене. Учора обидві отримали моєю торбою по рильцю.

Сама Лур’є-Левиця сидить і журнали для дорослих читає, ліниво віддаючи накази своїм служницям.

10.11.

Світла, як завжди, немає. Мама горлає — істерить. У неї мов демон уселився. Знову нервовий зрив. Мій вітчим кудись зник. Тепер вона то виганяє мене з дому, то погрожує бити, коли я засну.

Я мамі нічого не відповідаю, тому що, коли в неї істерика, вона нічого не розуміє. Щось у цей момент пояснювати марно. Я намагаюся не говорити з нею, заварюю чай із м’ятою. Вона така зла в істериці, проклинає всіх і все, бажає смерті! Це після війни з’явилося в ній.

Хочу повідомити, що торгую на ринку пакетами: сама їх купила оптом, тепер продаю вроздріб. Якщо продати штук десять, можна купити макаронів і сиру. Вистачає поїсти на два рази, і мама втішається, коли поїсть.

П.

16.11.

Сьогодні прийшов Мага. Це правда — він побився через мене із хлопцями з 11-го класу. Вони погрожували зробити зі мною всіляку гидоту, а Мага почув. У Маги зламана п’ясть.

Він прийшов зі своїм другом Хасиком-забіякою в школу. Усі відразу до мене полізли, мовляв, що я відчуваю — він же за мене бився. Захищав! Питали, а самі злостились. Адже ще ні за кого так ніхто не бився!

Мага приніс у пакеті пряників. Говорить зі мною чемно, спокійно й тихо. Кудись зникла його брутальність і нахабність. Дав пряники, а я відкинула їх назад.

На всіх уроках Мага смішив у класі народ і робив із себе блазня. На уроці вайнахської етики нам пояснювали умовні знаки вайнахів (інгушів і чеченців). Наприклад, якщо хлопець моргає тобі очима, то він тебе кохає і буде залицятися тільки до тебе.

Щойно Мага почув слова вчителя, весь клас став заливатися реготом, бо Мага волав:

— Поліно! Поліно!

І як тільки я поверталася до нього, він моргав мені обома очима. Я йому сказала, що він божевільний. Але було дуже весело.

17.11.

Уроків сьогодні не було, і ми дарма чекали вчителів до 11.00.

Помирилась із Заїрою. Я намагаюся привчити її до книжок і йоги.

Ще я подумала, що люблю Магу. Дуже люблю. За те, що він не злякався і побився. Усі дівчата його покохали й не соромлячись зізнаються йому у своїх почуттях — одна я мовчу. Хоча він мені страх як подобається. Але знову сьогодні довелося дати ляпаса: підкрався, обійняв і хотів поцілувати! Я просто хочу з ним дружити, але він цього якраз не розуміє. А дівчатам доведеться оголосити війну: і друзям, і ворогам. У любові пощади немає.

Коли ми йшли додому із Заїрою, Тиною й Сетою, Мага залишив компанію друзів, наздогнав мене і спитав:

— Де ти живеш?

А Заїра влізла в розмову й усе зіпсувала.

Він пішов із друзями: Хасиком-забіякою та Кабаном — в інший бік. Я озирнулася близько п’яти разів і щоразу бачила: він теж озирається.

Піду-но я вимию голову й накручусь. Хустка ніби випадково завтра впаде з моєї голови. На війні як на війні!

Поліна

18.11.

Тина сказала, що Тара була закохана в Магу з 3-го класу. Вони ж усі в одній школі навчались, це я — «мандрівниця».

Мої школи розбомбили, де раніше вчилась. Уроків мало. А я так хочу, щоб нам розповідали вчителі більше цікавого. Але вчителів майже немає. Насреддин покинув викладати. Зарплатню давно не платять. Він тепер морозивом на розі торгує. Зате Султан Магомедович веде відразу шість предметів: і малювання, і фізику, і географію… Має 25 років. Він теж без зарплати. Не дай боже, піде зі школи. Тоді її закриють. Викладати буде нікому.

Я сьогодні весь день із Магою розмовляла. З’ясувалося, він розуміється на музиці і знає старі кавказькі легенди. Заїра без кінця встрявала в нашу розмову. Заважала як могла. Підбігала весь час! Але Бог її покарав. У черговий раз, коли вона вирішила підбігти й сказати дурниці, вона послизнулась, упала і порвала куртку!

П.

22.11.

Сьогодні неприємності зранку: хлопці з 11-го класу знову чіплялись і лізли. З ними була та сама дівка, яку вони не раз підсилали. Я довідалася, що її звати Золіма.

Маги не було в школі. Йому, мабуть, операцію будуть робити: крім зламаного п’ястя, ще пальці ушкоджені.

Удома новини не кращі: зненацька завітали в гості сини дідуся Шаміля. Вони тепер у місцевій міліції працюють. У них знову були автомати. Мені не сподобалося, що поводились вони досить зухвало і заявили, що знають, де я вчусь, і взагалі нема чого мені вчитись, а треба заміж виходити.

Мама після того, як вони пішли, сказала, що мені доведеться кинути школу. По дорозі вкрадуть заміж, і вона нічого не вдіє. Але я не можу кинути школу! Я не можу піти зі школи! Я хочу вчитись! І ще там є Мага.

23.11.

Сьогодні Мага прийшов до школи. Він на уроках співав мені пісні. Смішні. Наприклад:

День і ніч погано сплю,

Все тому, що я тебе люблю,

Все тому, що я давно-давно тебе люблю…

Усі злостились. Особливо Заїра й Тара.

Кабан єхидно згадав, що я — «російська тварюка», за що відразу отримав від Маги по пиці. У Маги одна рука здорова, і її вистачило. Хасик-забіяка підтримав друга. Кабан із ганьбою відступив.

Заїра самотньо пішла додому, заявивши дівчатам, що її Хасик-забіяка «найсексуальніший». От дурна довбешка!

П.

28.11.

Я вдома. Клею шпалери. Білю стелю. Завтра до школи!

30.11.

Осінь, листя й холодне сонце. Ми бродимо алеєю, і Мага говорить мені про все. Він дуже боїться,