Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Глава 16. Парад підозрілих особистостей 1

— Що тут скажеш, неприємна зараза, — вдумливо пробурмотыв Арк, розглядаючи амулет пару хвилин, перш ніж кинути його в маленьку погнуту каструлю (яку я вже й так збиралася списувати). Де, чиркнувши сірником, підпалив.

Проклятий предмет згорів за лічені секунди, після чого маг, остудивши каструльку у воді, викинув її разом із попелом у відро для сміття. І тільки потім провів наді мною долонею, стягуючи з мене ледь помітний яскраво-червоний туман, який зібрав у кулак і розтер.

— Ось і все, — зітхнув він, миючи руки.

— Що, правда все? — здивувалась я.

— А чого ти думала? — реготнув некромант. — Це звичайне «блошине» прокляття. Навіть не справжня магія, скорыше, просто фокуси, які під силу навіть людям зі слабким нерозвиненим даром. Реальну шкоду ця нісенітниця завдати нездатна, щонайбільше — дрібні неприємності. Від яких я тебе щойно позбавив, знявши наліт чарів.

— Дякую. Але ти впевнений, що не варто хвилюватися?

— Абсолютно. Не знаю, кому знадобилося так тобі паскудити, але його фокус був убогим з огляду на те, що я твій чоловік.

— Гаразд, заспокоїв, — пробурмотіла я. Після чого, зібравшись з силами, сказала: — А тепер друга річ, про яку я хотіла б з тобою поговорити.

Простягнувши Аркадію листа, знайденого в поштовій скриньці, я з цікавістю спостерігала за чоловіком. Який, пробігшись по рядкам поглядом, моментально почервонів. Наче для певності він клацнув пальцями над аркушем паперу, випускаючи на нього зелений серпанок. І коли секунду по тому, мабуть, зрозумів, що ніякого прихованого послання там немає — роздратовано розірвав листа і жбурнув дрібні клаптики у все те саме відро для сміття.

— Його залишила та сама дівчина, яка кілька днів тому приходила до нас додому посеред ночі, — продовжувала я, спостерігаючи за червоним чоловіком. — Хто вона така?

— От срака, деякі люди взагалі без гальм! — випалив він, стискаючи кулаки. Після чого, заплющивши очі, порахував до десяти, перш ніж подивитися на мене і продовжити: — Послухай, Маргарито, я розумію, як це виглядає. Але хочу, щоб ти знала: у мене з цією ненормальною нічого немає. Просто шанувальниця зі старих часів, яка не розуміє слова «ні». Незабаром її видадуть заміж, мабуть, після цього відвезуть кудись подалі, якщо мої здогади щодо особи нареченого правильні. Тож псуй собі нерви на порожньому місці.

— Якось вона напрочуд наполеглива для порожнього місця.

— Тому що ця персона надто розпещена. І коли спочатку отримала низку відмов від мене, а тепер ще й має виходити заміж проти волі, її несе від нерозуміння того, що їй не дають так просто бажане у вигляді чоловіка, який сказав чітке «ні». Але як би її там не заносило, знай, — серйозно промовив Арк, стиснувши пальцями мої плечі. — Я ніколи не кину ні тебе, ні Клавдія. Що б там не було, ви моя сім'я: він мій син, а ти його мати, і я не зраджу вас. Це головне, що ти маєш пам'ятати. Добре?

— Постараюсь, — чесно буркнула я… і тихенько зітхнула, обіймаючи у відповідь чоловіка, який притиснув мене до себе.

І чи то бажаючи заспокоїти мене, чи то просто тому, що добряче скучив за жіночою ласкою за довгі місяці... Але цієї ночі Арк точно не був опівночі ні на якому мосту. Замість того, після вечері та душу, мене знову потягли на диван у вітальні. А потім, коли ми обидва вибилися з сил — віднесли до спальні, де чоловік заснув, обіймаючи мене, неначе плюшевого ведмедя.

От трясця, такими темпами я й справді в нього по вуха закохаюся! Чого поки що робити однозначно не варто. Хоч із цим чоловіком мені й було добре, але я не мала зайвих ілюзій і чудово розуміла: він зі мною з почуття обов'язку і тому, що я мати його дитини, при цьому, як мінімум, не огидна йому. Але точно не через те, що він серйозно небайдужий до мене.

Я вже давно була навчена гірким досвідом і чудово розуміла: якщо чоловік спить з тобою, це ще нічого не означає. Зрештою, зі своїм колишнім хлопцем ми понад три роки жили під одним дахом. Тільки ось освідчуватись мені ніхто навіть не збирався, а коли я ненав'язливо натякала на «заміж та дітей», Діма просто з'їжджав із теми. Закінчилося все тим, що він знайшов собі двадцятидворічну дівку на стороні, завдяки якій все частіше не ночував удома. І врешті-решт заявив, що пройшла любов, зів’яли помідори.

Що найгірше — через пару місяців після того, як мене покинули в порожній квартирі з пляшкою вина, я побачила в соцмережах фотографії з їхнього весілля! Тобто я, як дурнна, три з лишком роки цьому мудаку шкарпетки після роботи прала і борщі варила, а коли отримала підсрачник — інша затягла його до РАГСу за якихось два місяці! А доти мені так старанно в коханні клялися — гарними словами, з квітами, цукерками та срібними сережками в коробочці…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно