Читати книгу - "Коли закінчиться ненависть , Лада Короп"

     Одягаю свою найкращу сукню кольору електрик. Можливо Орест запропонував цю зустріч, тому що хоче перепрошувати за свою трохи грубу поведінку останнім часом. І я вже нарешті зможу йому сказати про свою вагітність. Дуже хочеться, щоб він зрадів цій новині. Бо тоді ми зможемо створити справжню міцну сім'ю.

Коли я вже повністю готова спускаю жалюзі на вікнах й хочу вже йти. Але раптом помічаю, що Ярина теж виходить з будинку на підборах і в обтислій сукні.

Та сідає в таксі. Куди це вона зібралася у таку пізню годину?

Недобре передчуття закрадається мені в душу.

Щось тут не так. А моє шосте чуття ніколи мене не підводить. 

     Спускаюся вниз і виходжу у двір. Сідаю в авто. Дивлюся на мобільний. Орест не дзвонив. Хоча раніше він це робив частіше. Цікавився моїми справами та здоров'ям.

Можливо у нього з'явилася інша? Бо ж та шпилька навряд належала Тетяні. Скоріш за все Орест сказав перше, що прийшло йому в голову. Й волосся досить довге як для Тетяни й більш світле.

Й парфум. Зовсім недавно коли я прийшла до Ореста у нього у квартирі стояв аромат дорогого жіночого парфуму.

Такого як в Ярини...

     Мені спадає жахлива й не реальна думка. Можливо це вона? Декілька разів Ярина розпитувала мене про Ореста. А ще вона бачила мене разом з ним. Як я зрозуміла по її розмовах. 

  І я неодноразово бачила у її очах неприкриту заздрість. Й ходить вона останнім часом задоволена наче кішка, яка з'їла великий шматок м'яса. 

Сподіваюся що це тільки мої дурні здогадки. Бо ж Ярина одружена з моїм братом.

Але ці квіти й вино? Все ж хтось у неї є.  Тільки б не мій Орест.

      До готелю дістаюся досить швидко. Приходжу на рецепшн і мені повідомляють, що Орест чекає на мене. Він у номері 306, на третьому поверсі. Мені навіть дають пластикову картку якою можна відкрити двері.

      Йду туди. Підіймаюся на третій поверх. Знаходжу потрібні двері проводжу картою і відкриваю дубові різьблені двері.

В номері начебто тихо. Досить темно. Дивно невже Орест спить? Він що забув про нашу зустріч?

Минаю коридор й потрапляю в спальню. Спочатку не розумію, що відбувається. Тому що в номері досить темно. 

Все ж розрізняю постать Ореста й окликаю його.

Він має дивний вигляд. Розтріпане волосся й повністю оголений торс й розстібнутий  ремінь на штанях. 

Нічого не розумію. 

– Оресте чим ти тут займаєшся? – видавлюю.

– А ти ще не зрозуміла? – нахабно питає він.

– Оресте, що вона тут робить? – раптом з-за спини чоловіка вискакує напівоголена Ярина.

Її сукня звисає вниз, а груди взагалі голі. 

Очам своїм повірити не можу. Невже це він? Чоловік якого я так люблю. Просто напросто взяв і розтоптав мене. От так одним махом. 

Чую кроки позаду себе. І бачу як в кімнату залітає Ренат.

Він одразу помічає дружину, яка намагається прикритись. Але не встигає це зробити.

– Що тут відбувається? Чорт забирай, – волає Ренат.

Ярина зі страху біжить до ванної й там зачиняється. А Ренат обходить мене й наближається впритул до Ореста.

– Ти хто такий? І що ти тут робив з моєю дружиною виродок? 

– Орест Ланевич. Пам'ятаєш? – абсолютно байдужим тоном відповідає він.

Бачу як обличчя Рената блідне й він оступається назад. Ніби привида  побачив.

– Ні, ні. Ти ж мав згнити у в'язниці. Ні ти не міг вижити...

Тепер зовсім нічого не розумію. Стою наче вкопана. Від шоку і болю.  Клубок таємниць починає розкручуватись.