Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

Чотири дні племена Зодчих та Капібарів займались облаштуванням Замку Вітрів. Таку назву дали школі не просто так. Де не стань на території школи – завжди відчувався дотик вітру. На даху також було вітряно, тому для Дозорних зразу підготували кімнату з теплим одягом. Навколо школи оновили паркан – зверху закріпили колючий дріт. Закріпити було не складно. Складно було тягти цей дріт в великій кількості з гіпермаркету. Тому загони дітей ходили до великого магазину не менше десяти раз. Було важко та складно, оскільки ніхто навколо не мав бачити, що саме несуть. А так як знали, що за ними могли слідкувати розвідники Імператорської Школи, накривали дріт тканиною.

Оскільки воріт перед центральним входом не було, вирішили зробити їх з частини дерев’яного паркану та закріпити зовні той же колючий дріт. Зранку паркан відставляти в сторону, а ввечері закривати та припирати автомобільною гумою, засипаною землею. Такі ворота не зможуть вибити гурбою, а знімати дріт можна буде лише перекушуючи садовими ножицями.

Справа та зліва від воріт біля паркану виклали автомобільні колеса, на які можна було залізти. Зверху на паркан, натягнули великі рогатки, як було в фортеці племені Зодчих.

Всередині школу облаштовувати було саме задоволення. Вожаті обох племен зносили до їдальні продукти. Спочатку крупи, цукор та воду. Потім все інше, оскільки переселення мало бути після того, як все облаштують.

Спортзал залишився спортзалом. Там будуть проводити спортивні ігри та обов’язкові тренування з боротьби. В невеликій кімнаті тренера було багато м’ячів, канатів, скакалок та іншого спортивного інвентарю.

В холі біля вхідних дверей була кімната охоронця. В неї позносили зброю племен. Там поклали палиці, залізні прути, молотки. Плем’я Капібарів принесли багато рогаток та сумки з мілким камінням для цих самих рогаток.

Щодо другого корпусу школи. На другому поверсі відкрили всі класи та винесли парти та стільчики в коридор. Ці кімнати вирішили використовувати як спальні для хлопів та дівчат. Спочатку хотіли занести в ці кімнати м’які мати з спортзалу. Але хтось з дітей подав ідею про ліжка з дитячого садочку. Саме поряд зі школою був такий садочок. Ліжка тягали декілька днів. Винести з садочку, занести до школи, підняли на другий поверх.

На радість всіх дітей, в другому корпусі зліва вчительські туалети були облаштовані душовими кабінами. Водопостачання не було, але обмитись водою, почистити зуби можна було біля спальних кімнат. Також душові кабіни були в роздягалянях біля спортзалу.

Не забули облаштувати дах для дозорних. В племені Капібарів виявились біноклі, тому всі дуже зраділи, що тепер можна буде заздалегідь побачити ворога. Хлопці та дівчата пліч-о-пліч працювали над новою домівкою – над Замком Вітрів.

На шістдесятий день нового світу, племена домовились про переїзд. На вечір запланували свято в честь новосілля. Спочатку смачна вечеря, потім концерт в Актовому залі. Не забули про урочисте шикування перед школою, як перший дзвоник. Після шикування, розведення перших дозорних на ворота, на дах, організація постійних патрулів навколо школи. Справ дуже багато, тому, Гра, гризи собі нігті десь в сторонці, на тебе просто немає часу.

В цей же день, була запланована ще одна дуже важлива справа. Мілана, разом з Іллею та Ксенією, та звичайно Алішею, мали вирушити в нічну подорож до фармзаводу. Командир племені Зодчих розповіла ватажку про листівку, яку принесла їй кішка. Саме ця листівка прямо вказувала на те, що відповідь про теорію з вірусом потрібно було шукати на заводі. Мілана була впевнена, що це не просто збіг та гра кицьки. Це дійсно знак та тягнути з ним не можна ні секунди.

Загін Мілани був готовий до нічної вилазки. Ватажок племені Капібарів не знав про це, оскільки до цього моменту він так і не поділився таємницею Терапевта. Тому вирішили поки тримати все у секреті. Всі троє дітей вдень виспались, зібрали рюкзаки з їжею, ліхтариками, інструментами та водою, взяли спальні мішки та теплі речі. Згідно плану вони мали вирушити тоді, коли в Замку Вітрів почнеться концерт в Актовому залі.

На урочистому викувані всі діти двох племен висипали на вулицю, перед центральним входом. Загальна чисельність складала вісімдесят вісім хлопчиків та дівчат від шести до дванадцяти років. По звичці, плем’я Зодчих було окремо від племені Капібарів. Семен та Аліна вийшли до натовпу, промовили урочисті слова, всі разом кричали «Ура! Ура! Ура!» та довго плескали в долоні. Діти були щасливі. А чому не радіти? Величезний Замок Вітрів, захищений залізним парканом, з колючим дротом зверху. Міцні ворота, рогатки з камінням, міцні палиці в руках натренованих воїнів. Тільки радість! Тому щастя переповнювало всіх. Гра, ми ще покажемо, хто тут головний!

На вечері столи були завалені їжею. Зварені крупи та макарони. Нарізані ковбаси. Відкриті солоні огірочки та помідори. Різноманітні салати з овочів та консерви. Сухарі, солодка вода, та багато іншого. Хлопці та дівчата обох племен наїлись від пуза. В їдальні було справжнє свято. Жують, сміються, хтось навіть співає. Приємний такий хаос, що тут скажеш.

Як тільки племена почали вставати після вечері, гуртом віднесли брудний посуд. До початку концерту вирішили зробити перерву на прибирання та миття посуду. Залишати на ранок не планували нічого. Порядок в першу чергу.

В цей момент, нічний загін Мілани відділившись від натовпу, повернувся до своїх спалень, дістали з-під ліжок підготовлені рюкзаки та поспішили вийти зі школи. В дозорі були Яна та Максим, які знали, що Мілана має вирушити в дорогу. Аліша також чекала нічну групу разом з Дозорними. Побачивши дітей, виходячи зі школи, вони причинили ворота, щоб випустити Розвідників в ніч. Дівчина обняла Яну та помахала Максиму. Ілля та Ксенія повторили те саме, підтягнули свою ношу, схопили палиці, що стояли біля воріт, та чкурнули в темряву. Алішу муркнула Яні на прощання, розвернулась та кинулася за дітьми. Трійка побігла до найближчого будинку, звернула за нього і тільки тоді перейшла на пішу ходу.