BooksUkraine.com » Фантастика » На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова 📚 - Українською

Читати книгу - "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"

72
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "На перехресті простору та часу" автора Сніжана Федорова. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 58
Перейти на сторінку:
Розділ 27. Порятунок власної шкури

      Вона якийсь час просто механічно підливала теплу воду, і думала про те, що тепер з нею буде. Їй було начхати на життя цих підлітків, якщо чесно. Вони їй були потрібні лише для дослідів.

     Що в неї залишиться, окрім роботи? Ні-чо-го. Є, щоправда, син, який знає про її існування, і якому вона нахрен не потрібна. У чому буде сенс існування?

     Вона розтирала і розтирала їм руки, і вдивлялася в юні обличчя, намагаючись помітити хоч найменші ознаки життя. Але все було марно.

     Свідомості Андрія та Лізи були тим часом дуже далеко. Вони об'єдналися якимось чином в одну, і зараз вони перебували у величезному просторовому світі. Він був чимось схожий на Космос. Був такий самий безмежний. Але не у вигляді чорно-синьої порожнечі Всесвіту, а у вигляді блакитно-сірих клубів безмежного туману, серед якого вимальовувалась у міру їхнього просування, надійна дорога вперед.

    Все навколишнє було таким дивовижним, і Ліза, навіть, сказала б - чудовим, що слова захоплення здавалися зайвими. Почуття блаженства і так переповнювали їх.

     Так класно було відчувати те саме воєдино, захоплюватися величним виглядом картини, що відкривалася ним, бути вільними від переслідувань і обов'язків…

     Обидвоє відчували, що їм хочеться перебувати саме тут, і разом осягати сутність усього світоустрою.

    І все-таки залишалося дещо, що зараз намагалося їх зупинити. Щось, що не давало їм спокою... Батьки! Адже, якщо їм не повідомити, що з ними все добре, то з тими станеться те саме, що й з Поливановою. Вони або збожеволіють, або станеться ... ще гірше!

     У цей момент ні свідомість Лізи, ні Андрія не турбувалася про те, що відбувалося в іншому світі з їхніми тілами. І зовсім дарма!

 

     Минула щонайменше година з того моменту, як тіла підлітків доставили додому. Скільки вони пробули на пляжі – було невідомо. Але, за всіма фізіологічними нормами, вони вже не могли залишатися живими.

     - Чому вони не мають цих… трупних плям? - раптом запитала Гуріна у командира групи.

     Той знизав плечима.

     - Якщо вода була досить холодна, то вони можуть розвинутись пізніше.

     - А може бути, таке, що вони вже мертві, а плям ще немає?

     - Звісно. Вони ж не одразу утворюються.

    - Отже, якщо вони ніяк не реагують, ми можемо їх вважати мертвими? - з гіркотою в голосі, уточнила Гуріна.

     - Навпаки. Завжди чекають на появу трупних плям. Це - абсолютна ознака смерті.

     - Але ми не маємо часу. Копи вже, мабуть, приїхали та шукають, куди поділися ще два тіла?

   - Та я його так вирубав, що він скоро не прийде до тями. Та й амнезія має бути в нього, - відповів командир.

     - Залишається тільки на це сподіватися. Але, ризикувати так ми не можемо.

 

    Після того, як Ірина В'ячеславівна зрозуміла, що Ліза та Андрій безповоротно пішли з-під її контролю, їй стало до всього байдуже. Де вона ще знайде таких самородків? Коли? Зрозуміло, що її проект згорнуть. А чим тепер вона займатиметься, їй було байдуже. Однак, сліди за собою треба було прибрати.

     Якщо поліцейські встановлять, що Центр причетний до смерті Теплова та Голубєвої, то й їй не вижити. Ліквідують і її. Потрібно рятувати власну шкуру!

     - Шукайте пальне, - втомлено скомандувала вона.

     Командир дістав зі своєї сумки флягу з пальним і почав розбризкувати у ванній.

   - Всі - назовні! - сказала Гуріна і обернулася востаннє, щоб залишити в пам'яті образ її найкращих учнів-піддослідних.

    Тіла Андрія та Лізи лежали в обіймах, у холоді, обличчя їх були повністю безтурботними, як, напевно, і повинно бути після смерті. Вони були прекрасні у своїй красі, молодості та беззахисності.

     Гуріна зробила собі їхній знімок, для звіту Центру, і кивнула командиру:

     - Підпалюй.

     Той порачкував з ванної, кинув запалений сірник і метнувся до виходу.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 48 49 50 ... 58
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"