Читати книгу - "Останній страх, Алекс Фінлі"

Лікарка, здавалося, правильно зрозуміла, що крилося за його вимушеною розважливістю. Але вирішила не поглиблювати теми.

— А решта ваших дітей?

— Меґі тримається. — Він усміхнувся, подумавши про доньку. — Їй доводиться дуже багато вчитися, щоб успішно завершити навчальний рік, а це дуже допомагає. Але вона завжди на моєму боці: вона впевнена, що її старшого брата скоро звільнять, незалежно від рішення Верховного Суду.

Силверстайн видавила з себе посмішку. Еван продовжив:

— Щодо Томмі, він ще дуже малий, аби щось розуміти. А дружина всіляко захищає його від цієї історії.

Майже відразу після арешту Дені Лів дізналася, що вагітна, і вже «на доволі пізньому терміні», як дипломатично висловився лікар. Незаплановано й у найневдаліший момент життя, але треба визнати, що певним чином та вагітність і народження малюка їх врятували, особливо Лів.

Силверстайн помовчала. Ще один психологічний прийом. Нехай пацієнт заповнює паузи.

Оскільки Еван не клюнув, Силверстайн нарешті запитала:

— А Метью?

Погляд Евана втупився у підлогу:

— Ми все ще не розмовляємо.

— Це вже скільки? Чотири місяці?

Тон її голосу був нейтральним, ніякого осуду.

Еван мовчав, схрестив руки на грудях. Він не мав наміру нічо­го пояснювати, а те, що лікарка не наполягала, його здивувало.

Вона задумливо дивилася на Евана.

— Інколи після тяжкої психологічної травми, — промовила вона, — а я вважаю, що рішення суду стало для вас певним чином такою травмою, — усій родині не завадить психологічне перезавантаження. Поїхати кудись на певний час, подалі від звичного оточення. Навіть розважитися.

— Ви маєте на увазі відпустку? — запитав Еван, намагаючись приховати нотку «що за чортівня?» у голосі.

— Можливо. Або просто трохи часу побути разом. Як сім’я.

— Мені б хотілося, але я не можу собі цього дозволити. Фінансово. — Він важко зітхнув і наважився, вирішивши: якщо він уже на сеансі у психотерапевтки, то нехай вона відробляє гроші: — Мене випровадили.

— Хто? — стривожено запитала Силверстайн. — Ви маєте на увазі вашу роботу?

— Так. Двадцять п’ять років служби і — пуф! — Він плеснув у долоні.

— Що трапилося? — Очі лікарки Силверстайн швидко переметнулися на дідусів годинник, ніби вона захвилювалася, що час вичерпано.

— Нічого не поробиш.

— Що ви маєте на увазі, Еване? — Вона нахилилася уперед, переплела пальці рук, повний зоровий контакт.

— Тобто я їх не звинувачую. Це серйозна аудиторська компанія, доводилося працювати до ночі, особливо коли мене перевели до Чиказького офісу. Пів року тому я втратив свого найкращого клієнта. І скажімо по правді: все через оте шоу.

— Ви маєте на увазі документальний фільм?

Еван спробував взяти себе в руки, але ж ясно: які ще шоу могли бути?! Усі, хто знає про Дені Пайна і кого хвилює його доля, знали дійсну причину. Причину, чому Верховний Суд відмовив переглянути вирок про довічне ув’язнення Дені і чому про це говорили в національній пресі. Причину, через яку Еван сам себе обманював, що після семи років в’язниці його син зможе повернутися на волю. Феномен поп-культури під назвою «Жорстока натура».

— Так, — відповів Еван, — ви дивилися?

— Авжеж, дивилася.

— Тоді знаєте, про що я.

— Не впевнена.

— Мене в ньому виставили справжнім психопатом.

— Ні.

Еван розчаровано зиркнув на неї.

— Як на мене, у вас там вигляд убитого горем батька, чий син невинно сидить у в’язниці.

— І психопата.

Вона промовчала. Але про себе погодилася. Він бачив це в її очах.

Вона милостиво утрималася від запитань, над якими він сам ламав собі мізки протягом останніх тижнів: де брати гроші? як виплачувати кредит? чим платити за навчання Меґі?

— Як ви почуваєтеся?

Еван відкинувся на спинку стільця, важко видихнув:

— Здається кумедним, але я якраз слухав пісню «Лінкін Парк» — ту, що вийшла незадовго до смерті співака, — коли мені зателефонували, щоб повідомити, що суд відхилив апеляцію Дені. З плином років їхні пісні втратили колишній гнів і набули смутку.

Еван через силу сковтнув, щоб позбавитися клубка в горлі. Відчував, як Силверстайн уважно його вивчає.

— І в тій пісні були такі слова, щось на зразок: і кому яке діло, якщо одна зірочка згасне на всіяному мільйонами зірок небі.

Очі лікарки насторожено примружилися.

— А співак цього гурту, — запитала вона, — як він помер?

— Наклав на себе руки, — відповів Еван.

Зависла напружена тиша.

— Еване, — промовила нарешті Силверстайн суворо, — ви ж бо…

— Звісно ні.

Лікарка нахилилася ближче.

— Ліки, які ви зараз приймаєте, — сказала вона вже м’якше, — у деяких осіб можуть навіювати химерні думки.

— Авжеж. Не забудьте згадати ще про втому, проблеми з потенцією та безсоння — чудовий набір факторів для того, хто вже страждає на депресію.

Обличчя лікарки Силверстайн зашарілося від збентеженості:

— Мене тішить ваше почуття гумору, але я говорю серйозно. Лікарські засоби можуть викликати суїцидальні думки. Такі препарати здатні ввести в оману пацієнта, ніби існує лише один-єдиний вихід.

Чи, може, вони змушують пацієнта нарешті поглянути правді у вічі?

— Вам немає про що хвилюватися, пані Силверстайн, — промовив Еван, — у мене все в порядку.

З виразу її обличчя Еван зрозумів: вона йому не повірила.

Як він і думав, вона була доброю психотерапевткою.

Фрагмент із документального фільму

«Жорстока натура»

Сезон 1 / Серія 1

«Тіло біля річки»

ЗАПИС ТЕЛЕФОННОЇ РОЗМОВИ СЛУЖБИ ДОПОМОГИ 911

ОПЕРАТОР: — Служба допомоги 911. Що сталося?

АБОНЕНТ (важко дихає): — Моє ім’я — Стоун Крік, я гуляв із собакою. А тут — тіло… я… я думаю, що це — дівчина.

Чути гавкіт собаки вдалині. Дуже зловісно.

АБОНЕНТ: — Пришліть сюди кого-небудь негайно.

ОПЕРАТОР: — Заспокойтеся, будь ласка. Ви сказали, що йдеться про тіло дівчини? Вона не дихає?

АБОНЕНТ: — Ні, у неї голова проломлена, тут стільки