Читати книгу - "Світло з пітьми. Частина ІІІ, Ольга Сімбірцева"

- Тепер я сам по собі.

- Маркус перетворив тебе на вампіра, і ти був членом його сім'ї.

- Сім'ї? - посміхнувся Єн. - Він ніколи не вважав мене своєю сім'єю. Радше був для мене господарем, а я - його вірним псом. І я давно вже відплатив Маркусу вірною службою. Майже сто років, думаю, достатньо. Я втомився вбивати за наказом.

- І все ж, я чув: ти пішов проти Маркуса, - промовив той, кого Єн назвав Томасом.

- Мене змусили обставини. Про них, я думаю, вам трьом буде цікаво дізнатися.

 До нашої компанії підійшов вампір у костюмі офіціанта і вклонився Елромаро. Господар клубу перестав витріщатися на мене і запросив усіх за столик, відгороджений від решти залу. Це була своєрідна ніша або простора ложа другого поверху з величезним панорамним звукоізоляційним вікном, що виходило в приміщення танцзалу. На мене ця ложа справила неприємне враження. Весь тацпол внизу був як на долоні. Підозрюю, що зовні нічого не видно.

 Томас спрямував на мене свій уважний погляд.

- Мене звати Томас, - промовив він, простягаючи мені руку. - А вас, чарівне дитя, я чув, Єн називає Мей?

- Мей, - вимовила я, простягнувши йому праву руку.

 Томас легенько стиснув мої пальці і як джентльмен припав губами до тильного боку моєї долоні. У його погляді на мить промайнув вогник. Я зрозуміла, що вампір звернув увагу на мої пальці. Вони тепліші, ніж слід було б. Не знаю, про що Томас думав, але свої думки цього разу залишив при собі.

 Єн дбайливо посадив мене на один із диванчиків, що стояли навколо столика, на якому офіціант розставив келихи з темно-червоною рідиною. І це було не вино. Томас залицявся до Меліси, втративши до мене, здавалося, будь-який інтерес. А ось дівчина-вампір, навпаки, відкрито розглядала мене. І це не подобалося мені.

- То які обставини тебе змусили піти проти Маркуса? - запитав Ел. - Ти хоч розумієш, чим це може обернутися?

- Так, я розумію, але Маркус не залишає мені вибору.

- Що ти задумав, Єне? - запитала Меліса, стрельнувши в нього своїми чарівними блакитними очима. - Невже хочеш позбутися Маркуса?

- Якщо знадобиться.

- Але з чого раптом? - запитав Томас, уважно дивлячись на Єна.

- Є дещо, що Маркус хоче приховати від інших вампірів. Щось, чого жадає всім своїм серцем. Те, що, на його думку, дасть йому необмежену владу. Але знання про це мало чим йому допомогло. А тому він швидше знищить це, ніж дозволить скористатися цим.

- Що це? - нетерпляче перепитав Ел.

Єн дістав із внутрішньої кишені піджака невеликий ліхтарик.

- Нам усім знайомі подібні предмети, - продовжував Єн, обвівши вампірів поглядом.

- Ліхтарик, - промовив Томас, усе ще, мабуть, не розуміючи, про що говорить Єн.

- Звичайний на перший погляд ліхтарик, - посміхнувся Єн. - Цей я «позичив» в одного з мисливців. Цікава штучка. Усередині ультрафіолетова лампа. Трохи сильніша за ті, що використовують для підсвічування в нічних клубах і звичайних ультрафіолетових ліхтариках. З меншою довжиною хвилі ультрафіолетового світла.

 Він спрямував ліхтарик у стелю і ввімкнув його. Меліса здригнулася.

- Що за жарти, Єне? - запитала вона, невдоволено мружачись.

- Ми всі знаємо, навіщо мисливці використовують ультрафіолетові лампи, - хмикнув Ел, так само мружачись.

 Єн мовчки прикрив долонею ліхтарик, затиснувши його частину, що світилася, в кулаці. І це справило враження. Жоден вампір не може так спокійно підставляти відкриті ділянки тіла під ультрафіолетове випромінювання, нижче за певний діапазон. Спочатку всі троє здивовано дивилися на те, як Єн перекрив долонею смужку світла ліхтарика. Але потім на їхніх обличчях читалася недовіра і нерозуміння.

- Це якийсь фокус? - запитала, нарешті, Меліса. - Це звичайний ліхтарик?

- Ні, - задоволено посміхнувся Єн, - ліхтарик з ультрафіолетовою лампочкою.

- Та годі, Єне, - весело промовив Ел, - досить розігрувати. З яких це пір ти став таким жартівником? Не зміг би ти його тоді так вільно затискати в руці. Ми всі це знаємо. Шкіра вампіра й ультрафіолет... Про це знає навіть ідіот.

 Він спробував забрати ліхтарик, але вмить впустив його з рук, від болю здавлено випустивши з легень повітря, щойно промінь світла влучив йому в обличчя і зачепив трохи Мелісу. Вона тихенько скрикнула, намагаючись прикрити місце опіку рукою.

 Тепер здивування вампірів було більшим. Рани від опіку повільно затягувалися, не залишаючи сумніву в тому, що ліхтарик світився саме ультрафіолетом з довжиною хвилі, яка вже не була безпечною для вампірів. Єн спокійно підняв з підлоги ліхтарик і вимкнув його.

- Я серйозний як ніколи. Без нього ви не повірили б мені. Але тепер бачите на власні очі, що таке можливо.

 Єн поклав ліхтарик на столик і, взявши келих, що стояв перед ним, відпив трохи. Томас підняв ліхтарик і, покрутивши його в руках, запитав, уважно дивлячись на Єна:

- Що сталося, що ти зробив? Чому ультрафіолет не роз'їдає твою шкіру? Це і є те, що хоче приховати Маркус від усіх нас?