Читати книгу - "Пшеничка для мільйонера , Ольга Християнчук"

- Вони твої гості, не мої, - не втримуюсь від посмішки. - І чим я можу завадити? Твої особисті справи мене не стосуються. А цей комбайнер хай навіть ненавидить мене, якось переживу.

Лариска відкриває рота, але напевно не знає, що відповісти, тому фиркає і швидко йде додому. Чомусь у неї розуміння, що якщо вона когось примітила, то всі навколо мають біля нього танцювати. В цьому її проблема. Вона спочатку грає роль занадто ідеальної жінки, а потім, коли чоловік клює на неї, вона відкривається справжня. І стосунки руйнуються. Лара досі не зрозуміла, що на брехні і підлесливості не побудуєш міцної сім'ї.

До кінця дня допомагаю мамі по господарстві. Бачу з подвір'я, коли Тимур їде і до вечора він так і не повертається.

Після смеркання нарешті з'являються Аліна і Богдан і мама довго їх вичитує. Але вони не дуже реагують на її слова, особливо після того, як я їм дарую гостинці у вигляді шоколадок і цукерок.

- Взагалі не треба було нічого їм давати, вони не заслужили, - бурчить мама за вечерею.

Я нічого не відповідаю. Чомусь брат і сестра мене завжди слухаються, бо моє слово для них має значення. Може це тому, що в дитинстві я часто з ними сиділа і займалась їхнім вихованням, поки мама цілими днями працювала в магазині. Зараз вона вдома, від коли батько влаштувався бригадиром аграрної фірми, котра орендує майже усю землю навколо нас. Він наче керуючий в нашому селі, організовує посівну і жнива, знаходить працівників на сезон і відповідає за збір урожаю і за звітність. Зарплата у нього гарна, але лише у сезон, тому зараз він викладається на повну.

Тато приходить додому, коли ми вже поїли і він дуже радий мене бачити. Поки він вечеряє, я сиджу біля нього і слухаю його розповіді.

- Сьогодні мав великі проблеми з комбайнером, - розказує останні новини. - Я сказав йому їхати в сторону Андріївки, а він опинився зовсім з іншого боку. Поки я його знайшов, він намолотив пів бункера сирої пшениці. От телепень. І де він такий взявся на мою голову?

- Це випадково не квартирант Лариски? - ледве стримую посмішку.

- Так, а ти звідки знаєш? - здивовано підносить на мене погляд. - Він взагалі трохи дивний. І мусив узяти на сезон, бо просило керівництво. Мені здається, у нього є там родичі чи зв'язки інакше його б ніхто не наймав. Він не має досвіду і часто робить не те.

- А Ларисці він подобається, - коментую з сарказмом. - І машина в нього дорога.

- Ох, Ларисці усі подобаються, хто холостий і молодий.

Ми голосно сміємося, а мама заходить на кухню і запитує, чого це нам так весело.

Як добре знову опинитись вдома. Тут я можу трохи розслабитись і відпочити від бурхливого і квапливого життя.

Потім я іду спати. І так гарно провалююсь в сон. Але мене будять крики:

- Стерво! Хвойда!