Читати книгу - "День падіння з висоти., Лія Серебро"

Три роки тому.

-Твій шанувальник знову вимагає приватний танець! Тільки "стрьомний" він якийсь! І мене облапати встиг!

   Ольга вбігла після виступу в гримерку і досвідченим рухом пензля, поправляла макіяж. Я шість місяців з нею працюю і схоже, ми здружилися. Я рятувала її, а вона мене в потрібний момент. Не замовчувала те, що зазвичай замовчують інші дівчатка, а була чесною і прямою зі мною. Не вставляла палиці в колеса, не заздрила, щиро бажала мені й собі щастя, і якомога скоріше змінити це моторне місце роботи.

  Стрип-клуб, де танці переростали в проституцію... Один необережний крок, і тебе приписують до повії, яка торгує своїм тілом. Усе залежало від бажання самої дівчини й прагнення заробити «легких грошей».

 Клієнти траплялися різні. Настільки різношерсті, що до всіх необхідно було мати індивідуальний підхід. Але око вже моє було набите чітко, і я розрізняла чоловіків, охочих до приватного танцю з інтимом або без. Була в мене «база» постійних клієнтів. Серед них затесався і мій майбутній чоловік. Ще тоді мене мав насторожити його розгульний спосіб життя, пристрасть до випивки та жорсткий характер. Але я була сліпа, всіляко виправдовувала його і сподівалася, що він виправиться.

     Він дозволяв собі наносити тілесні каліцтва іншим дівчатам нашого клубу і лише мене не чіпав. Обходився великими штрафами, що було на руку господареві. Тоді я пишалася цим і вважала «прерогативою» свою недоторканність.

-Ти йдеш? - Ольга покосилася на мене і відчувалося, що якщо я відмовлюся, то вона із задоволенням замінить мене, палаючи бажанням потанцювати перед щедрим клієнтом.

  Я закотила очі, неправдоподібно зображуючи байдужість і небажання. Показово ламалася перед дівчатами, готуючись в останню мить вийти у VIP кімнату для привату.

-Куди вона дінеться? Він вижене будь-яку іншу і чекає тільки її! - підхопила одна з дівчат.

-Заздрять мовчки! - відпарувала я і знехотя піднялася зі стільця.

   Ось так от, десять років бальної школи закінчилися для мене роботою танцівниці у стрип-клубі.

  Він уже добряче п'яний. Утім, я анітрохи не здивована. Тверезих відвідувачів тут ніколи й не було. Виляючи спокусливо стегнами, я плавно підходжу до нього, погойдуючись у повільному інтро. Усе як він любить. На мені одні лише стрінги з ліфом і чорні стрепи. Він хтиво простягає руки до моїх грудей і саджає собі на коліна.

-Ти солодка... Я хочу тебе шалено! Поїдеш, хоча б сьогодні, зі мною? - часто дихаючи від збудження та облапуючи мене, майже стогнав він.

    Інтим у стрип-клубі за гроші його не влаштовував. Він хотів мене всю і без залишку. Забрати звідти й прив'язати до себе, щоб я стала залежною від нього повністю. Тому я дражнила його. Довго й нещадно. Тоді мені здавалося, що саме я була мисливицею, а він жертва. Дражнила і була впевнена, що він майже вже на гачку. Ще трохи вдамся в недоторканність, і він озвучить свою пропозицію, а саме - жити з ним і покінчити з цією горе «роботою». За собою я успішно закріпила славу танцівниці, яка не спить із клієнтами. Тож, я вважала себе цілком порядною на той час і абсолютно безгрішною. Я помилялася. Він не думав так. Для нього я була всього лише річчю, якою він був одержимий лише деякий час.

   Оскільки красивих речей на ринку повно-повнісінько, то і його інтерес так само збуджувався періодично в пошуках новизни. Про присутність у житті мого чоловіка повій та інших жінок я дізнаюся пізніше, а тоді я щиро вірила, що я в нього одна єдина. Вірила в те, що із закінченням моєї кар'єри у стрип-клубі, і він зав'язав із відвідуванням подібних закладів. Але він був лікарем, а його робота передбачає часті відсутності вдома ночами.

   Як і очікувалося, капкан зачинився з оглушливим скрипом. Я і всі мої дівчата «колеги» вважали, що це я спіймала цього звіра у свою пастку. Він же, я повторюся, думав зовсім інакше.

  -Ти дві години вже трешся в цій кабіні з клієнтом! Чи продовжуєте?

   Втомлений хостес стрип-клубу ретельно стежив за порядком і плином відвідувачів.

Я вже вирішила для себе тоді, що поїду цього вечора з ним і більше ніколи не повернуся сюди.

   Спритним рухом руки я витягнула з ліфа кілька купюр і жбурнула їх в обличчя адміністратору.

-Я більше не працюю тут!

  Олександр розплився в задоволеній усмішці. Він чекав цього. Він чекав, щоб я сама прийняла це рішення. Переодягнувшись у гримерці за лічені хвилини, назавжди залишивши в ній своє «танцювальне» вбрання, я сіла в його машину і вирушила в нове життя.