Читати книгу - "Збірка "Наодинці" , Анна Стоун"

Антон сидів на кухні за столом та дивився сліпим поглядом в екран ноутбука. Слова ніяк не хотіли складатися у щось цілісне, і це ще раз доказувало, що він та книжки слова несумісні.

У сусідній кімнаті хропів тесть. Від цього звуку Антон мимоволі скрипів зубами. Навіть вночі у нього не було можливості попрацювати у тиші. Можливо тоді примхлива муза натхнення вирішила б обдарувати його увагою.

Чим довше він писав свій рукопис ти більше йому здавалося, що тесть з тещею мають рацію – він займався не тим. Якби не Іванка – його дружина, мрія написати роман була б похована поряд з мрією навчитися їздити на мотоциклі.

Антон з Іванкою познайомилися декілька років тому на фестивалі толкієністів. Це було кохання з першого погляду. Дочекавшись закінчення університету пара одружилася та почала мріяти про власне житло. У Києві з цим були складності. Тоді батьки Антона запропонували пожити деякий час у них. Їх будинок хоч і знаходився в області, але був великим. Але теща настояла, щоб перший час вони пожили у них на квартирі. Антону ідея не дуже сподобалася, але у цьому був сенс. У столиці більше можливостей та й зарплата вища, а так вони скоріше зберуть гроші на перший внесок.

Але таке рішення вилазило боком для запального Антона. Тесть відкрито глузував з нього, називаючи «дурнем, що мріє про книжкові світи». Теща тільки хитала головою та час від часу нагадувала, що своєю писаниною він сім’ю не прогодує.

У Антона опускалися руки з кожним новим докором. Якби ж не було так важко з натхненням він би їх не слухав. Жарти про бідних письменників його не хвилювали ще зі школи. Антон знав, що після університету піде на роботу, письменництво було та залишиться його хобі. Але з роботою журналіста не склалося і тесть люб’язно порекомендував його своєму знайомому в офіс. На перший час зійде, хоча Антон був дуже далекий від цифр. Але «перший час» вже тривав пів року, а роботи за спеціальністю не було. Наче його хтось прокляв.

Точно справа рук Саурона. Хто як не він псував би життя вірному союзнику Галадріель. Вони з Іванкою час від часу уявляли себе персонажами роману. Коли усе набридало вони тікали гуляти по Києву. Це була їх невелика подорож туди та назад. Хлопець та дівчина тримаючись за руки вигадували свої історії та уявляли зустрічних перехожих гномами чи ельфами. Це було весело. А головне у такі миті світ Антону здавався ідеальним. У них з Іванкою була повна гармонія.

Годинник показав опівночі. Задумливо глянувши на нулі, хлопець зітхнув, вирішивши, що час спати. Раптом він відчув, що за спиною хтось стоїть. Озирнувшись, Антон очікував побачити Іванку, чи когось з її батьків, але у дверях кухні стояла дівчина. У нього перехопило подих від краси незнайомки. На ній була золота сукня та плащ з фібулою у вигляді пір’їни. Довге темне волосся вкладене легкими хвилями спускалося на груди. Дівчина була, як дві краплини води схожа на Асторію – королеву вигаданого ним світу. Її прототипом на самому початку була та сама Галадріель.

 – Я сплю?

 – Ні, ти не спиш. – усміхнулась вона. – Ти загубив свою стежку і я тут, щоб допомогти тобі знов її знайти. Мене звуть Коронація, я фея покровителька усіх письменників.

 – Шкода, що я ніякий не письменник. – зітхнув Антон, закривши кришку ноутбука.

 – Тоді ж хто ти? – дівчина сіла на стілець напроти нього.

 – Звичайний хлопець зі звичайною роботою.

 – Тоді як звичайний хлопець міг створити новий світ? Я бачила його. Твоє королівство майже досконале. Те як ти описав палацові інтриги та любовну лінію королеви Асторії… Ох, навіть у мене вона викликала сльозу. Я б тобі порадила більше розкрити лінію лорда, що хоче узурпувати її трон. Знаю у тебе були думки з приводу нього. Він не просто злодій. Це багатогранний персонаж, який у кінці здивує усіх своїми вчинками.

 – Вважаєте, що лорд Тайр зможе переступити через свою ненависть? Бо він вважає, що Асторія несправедливо отримала трон.

 – Лорд Тайр змінить своє рішення…

 – І це станеться після того, як його син потрапить у полон до племені гоблінів з Чорної Долини! – очі Антона спалахнули. Він швидко відкрив ноутбук.

 – Саме тоді молода Асторія зможе зробити те, що змусить його змінити свою думку про неї.

 – А чи переживе полон Аластер – син лорда?

 – На жаль ти для нього вже запланував героїчну смерть. Але є можливість повернути його у другій частині.

 – Навряд тоді лорд Тайр залишить свою мрію зайняти трон королівства. Він знов її зрадить і у другій частині об’єднається з ворогами та змусить Асторію тікати, рятуючи своє життя. – його пальці бігали по клавіатурі, набираючи текст.

  – Але лорд Тайр про декого забув.

 – Так, у палаці залишилася вірна служниця Асторії! Вона буде шпигувати та доповідати своїй королеві.

Пальці швидко набирали абзац за абзацом. Поглинутий роботою Антон не відразу побачив, що небо за вікном почало фарбуватися у рожевий колір. Тільки під самий ранок він вимкнув ноутбук. До того часу були завершені вже дві глави. Коли зникла фея Коронація він не помітив. Можливо вона йому взагалі наснилася. Бо не буває ж фей!

У коридорі почулися кроки та у кухню зайшла позіхаючи Іванка позіхаючи.

 – Антон? Ти ще навіть не лягав? – чоловіка вона побачила за обіднім столом.