Читати книгу - "Вигнанець, Nadya Michaels"

– Ти не правий! – Закричав кіт, і з його жовто-зелених очей покотилися сльози.

– Гаразд, достатньо на сьогодні демагогій. – Сказав я, підводячись з-за столу і підхоплюючи Юто з підлоги. – Давайте краще відпочивати. У нас і так турбот вистачає, не варто витрачати енергію на порожні суперечки.

Шіро, не відводячи очей від роботи, знизав плечима й нічого не відповів.

– Ти теж так думаєш? – Запитав мене кіт, як і зазвичай вмостившись у старому кріслі в моїй кімнаті. Він дивився жалібно й сумно.

– Ти краще спи, воїне правди. – Усміхнувшись, відповів я. – Повір, час все розставить на свої місця.