Читати книгу - "Подорож до щасливого подружжя, Максим Veritas"

  А тепер поговоримо про наболіле. Бо, як відомо, не хлібом єдиним живе людина. Проте без хліба і інших матеріальних потреб теж нікуди. Бо, як відомо, працюючий достойний своєї плати.
  Звичайно, духовне і моральне — це дуже важливо. Проте не менш важливим є вміння забезпечувати себе усім необхідним. Важливо розуміти, що й в цьому аспекті треба правильно визначати пріоритети.

Без вміння чесної праці і винагороди людина за працю ніколи не зможе стати повноцінною особистістю. Тому що ми так утворені, що нам треба відповідати на запити плоті: їжа, пиття, одяг, житло. Тому, якщо хтось скаже вам, що гроші — це не головне, в принципі можливо. Але «не головне» не означає, що матеріальне питання в житті людини не має взагалі ніякого значення. Бо, як на мене, безсрібники — це такі самі хворі люди, як і користолюбці.
  Тому що, коли людина намагається гнатися у своєму житті лише за жагою наживи, то вона так само не буде цілісною особистістю, бо всіх грошей не заробиш, і скільки не май, все одно більше хочеться.
Як казав колись Сенека в листах до Луцілія, люди, які дбають лише за надбання матеріальних благ, — най нещасливіші люди. Бо треба дбати про моральне виховання душі і зодягати її в чесноти. Про тіло ж треба дбати лише на рівні того, що необхідно: чим нагодувати, де сховати від холоду й дощу, у що зодягнути.
  Проте сховатися можна і під дах із соломи, так само, як і під срібний дах. Виспатися можна і на солом’яному матраці, а можна і на шкірах. І т.д. Головне — не бути ханжею. Відсутність у твоєму домі золотої посуди не робить тебе людиною глибоких чеснот, рівно так само, як і наявність її не робить тебе користолюбцем і зажерливим егоїстом. Головне — це твоє ставлення до гіпер достатку і до його відсутності. Матеріальне має слугувати тобі, а не ти маєш бути рабом матеріального. Апостол Павло каже: все мені можна, проте нічого не повинно панувати наді мною. Людина створена панувати над своїми бажаннями, пристрастями і почуттями, а не коритися і бути їхнім рабом.
  Давайте більш детально розберемося з усім вищесказаним: почнемо з того, що для того, щоб щось отримати, треба спочатку щось зробити, треба вкладати у щось свій потенціал, своє вміння і фізичні сили. Тому що праця так само може виховувати в людині певні моральні риси.

   Коли праця фізична і людина щось виробляє, це розвиває в неї смиріння, витривалість, силу, а тому робить її кращою.
   Якщо людина працює творчо, вона розвиває свій творчий потенціал і несе радість іншим.
   Люди інтелектуальної праці знаходять засоби для того, щоб розвивати свій інтелект і робити життя людей легшим і кращим за рахунок інтелектуального і технічного прогресу. Це робить їх розумнішими і приносить користь оточуючим.
   Отже, праця має перш за все приносити людині умиротворення від того, що те, що вона робить, служить для її власного зростання як особистості, а плоди її праці служать для ближнього. І коли людина підходить до своєї праці в такому ключі, то і до винагороди вона буде ставитися по-іншому.
  Якщо праця формує її як особистість, то винагорода — це фінанси, які можуть тримати її на плаву, забезпечуючи усім необхідним. А також можуть дати змогу розвиватися, робити добрі вчинки, покращувати своє життя і життя оточуючих.
  Тому, коли людина прагне розвиватися, навчатися, щоб досягати більших вершин у своїй кар’єрі, для того щоб заробляти більше, це не завжди погано. Проте спершу людина має навчитися бути щасливою і при скромному достатку, тому що щастя — це те, що не тільки і зовсім не стільки про гроші. Ось чому Сенека говорить про ставлення до фінансового благополуччя. Ось чому бідність не означає духовність, а багатство не обов’язково є ознакою користолюбства.
   Коли людина прагне більше заробляти для саморозвитку, щоб більше подорожувати, щоб навчитися і опанувати ще якісь нові навички, щоб допомогти тим, хто навколо неї, а в родині, коли вона з’являється, — зробити життя коханої людини більш комфортним і практичним (наприклад, якщо є посудомийна машина, глупо мити руками, або навіщо прати вручну, якщо є пральна машина-автомат), усе має бути в межах розумного. Для полегшення, для служіння, для саморозвитку. Але коли чогось немає, треба вміти іноді задовольнятися тим, що є. Бо багата людина — це та, яка вміє спочатку бути задоволеною з того, що є, а потім із того, що достатньо.
   Гірше, звичайно, якщо ви успішність свого життя починаєте вимірювати кількістю автомобілів у вашому гаражі, колекцією шуб у вашій шафі або кількістю пар взуття. Це ідіотизм.
    Але коли ви постійно як мантру твердите, що матеріальне — це не головне, або «гроші — це зло», «у тісноті, та не в обіді», «бідний, але щасливий» — ну тут теж як сказати. Бідність бідності різна. Якщо сьогодні ти бідний із проплаченою комуналкою, простою, але тричі на день харчуєшся і хоч якось вдітий, то це ще ладно. Пів біди, але на духовні і культурні потреби тобі вже не вистачає. Це теж ненормально. А от якщо твої близькі і ти живете впроголодь, то мусиш прагнути вибратися з тієї ситуації, якщо це у твоїх силах. Бо таке існування — то теж ідіотизм.
   Отже, висновок: прагнути розвиватися і примножувати не завжди погано. Якщо це служить твоєму навчанню, розвитку і благословенню твоєї родини. Якщо ти Скрудж, то тоді це проблема.
    Або ж якщо гроші — це для тебе засіб до всіляких забав і задоволень, то ласкаво просимо до пекла. Сифіліс і цироз печінки — твоя пристань із достроковим квитком на цвинтар. І буде тобі класична музика, проте її виконання ти не почуєш.
   Але якщо ти безсрібник-ідіот, то так само помреш без саморозвитку і без задоволень. І на класичну музику грошей не буде.
   Тому розвиваймося, лише у всьому маємо здоровий глузд. Вкорінюймося в життя і смакуймо його. В цьому немає нічого аморального чи гріховного. Не будьмо хворими на ідіотизм.