Читати книгу - "Це війна!, Ана-Марія Еріш"

- Доброго дня, мої найкращі у світі студенти. - він широко посміхнувся. - Чесно, я люблю всіх вас. І яке щастя бачити наших першокурсників. Ласкаво просимо в нашу велику та дружню родину. Ви тепер частина МКМ. - він поплескав у долоні, і за ним повторив весь зал. - Цього року у викладацькому складі немає жодних змін. Списки завдань будуть пізніше вивішені на кафедрах. Однак, маю для вас одразу дві новини. І почну з поганої. - містер Грейді на мить замовк. - Цьогорічне змагання факультетів скасовується.                                                                                                                            

Так, стоп. Як це взагалі можливо? Це багаторічна традиція, яку ми маємо притримуватися. Тим паче це останній рік мого навчання. Він мав стати завершувальним тріумфом у низці перемог. А тепер все?       

- Але не поспішайте втрачати свідомість. Маю для вас ще одну новину. Наші спонсори вирішили збільшити фінансування одного з факультетів. - директор переглянув якісь папери. - Проте так і не зміг обрати між двома варіантами — акторський та музичний. Альтернативою змагань стане конкурс, на якому кожен факультет має представити свій проект. І той, який їм сподобається найбільше — переможе.                                                                                                                            

Усі загуділи від такої новини. І я бачила, що всі почали налаштовуватися на нове суперництво. Але мені було байдуже на це фінансування, адже я вчуся тут останній рік. Справа в лідерстві. Я впевнено тримала цю планку цілих три роки. І я не дозволю Раяну Паркеру, цьому нахабному красунчику, стати повноправним королем. До того ж може з'явиться якась слава.                                                              

- У вас є час до кінця першого семестру. До Різдва нам будуть відомі результати. Усі правила та нюанси я повідомив деканам, до яких ви маєте піти після моєї промови. - містер Грейді посміхнувся. - Я впевнений, що ви їх дуже вразите, адже в мене справді найталановитіші студенти. А тепер поговоримо про правила коледжу та організаційні моменти.                                                                                    

Однак мене це мало цікавило. За три роки я вже на пам'ять вивчила усе, що він збирається сказати. Мене зараз турбувало зовсім не це. Між нашими факультетами завжди було суперництво. Проте цього разу все може перерости у справжню війну. А на ній, як кажуть, всі засоби будуть добрими.                

Всі ж були такими розгубленими, адже ніхто й уявлення не мав про те, як це все має виглядати. Але впевнена в одному — в проекті ми маємо взяти участь всім факультетом. Навіть першокурсники. Але, на відміну від акторів, ми дуже дружні. Ми справжня родина. Перевівши погляд на Райана, я помітила, що він дивиться на мене. Оцінює суперника? А може тут заховане щось інше? Він мені щойно підморгнув? Е ні, друже, я тобі влаштую солоденьке життя. Я цю перемогу зубами вигризу. І можете навіть не сумніватися.