Читати книгу - "По Нулях , Філін"

Наступного тижня вона знову потрапила на той самий поверх. Коли дійшла до дверей з написом «4», серце стиснулося. Вона вдихнула глибше й зайшла. Палата була порожня. Просте біле простирадло, рівно заправлені кути, тиша, в якій знову можна було почути власні думки. Аня підійшла до вікна, сперлася руками на підвіконня й подивилася вниз. Дерева хитались під вітром, як її емоції всередині. 

— Вже виписали, – сказав медбрат,  що зайшов з медкартами.  – Молоді швидко відновлюються. 

Аня кивнула. Сказати щось було важко. Вона ще хвилину постояла в палаті,  ніби намагаючись запам’ятати все: запах, світло, навіть розташування ліжок.  Коли вийшла,  глянула востаннє на номер. «Чотири», – прошепотіла. Цифра, що стала символом тепла й суму водночас. Вона більше ніколи не побачить Єгора. Але ім’я й номер палати – залишаться назавжди в серці.