Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

class="v">Будуть зростати

жита без засіву,

зростеться все зламане,

повернеться Бальдр,

житиме з Хьодом

у Хрофта[49] палатах,

в обійсті богів.

Чи знаю достатньо?

63

Тут кинув Хенір

прут ворожіння[50],

жити синам

братів обох

випало в домі вітрів[51].

Чи знаю достатньо?

64

Бачить вона —

будинок стоїть,

гарний мов сонце,

злотом сяє на Ґімлі.

Там мають жити

воїни вірні,

там же довіку

будуть щасливі.

65

Йде тоді владний

суддя і господар,

сходить могутній

правити всім.

66

Йде тоді темний

летючий дракон,

сяючий змій

з Нідавеллір;

летить понад полем,

тримає у кігтях

трупи Нідхьоґґ.

Тепер вона щезне[52].

Повчання Високого

I

1

Двері усі,

як прийдеш додому,

ти роздивись,

ти перевір,

бо невідомо,

недруг який

там причаївся.

2

Щедрому шана!

Гість прибуває,

де має він сісти?

Квапиться дуже

до вогнища той,

хто здалеку прийшов.

3

Вогонь потрібен

тому, хто прийшов,

і коліна замерзли.

Одяг і харч

згодяться тому,

хто рушив у гори.

4

Потрібна вода

тому, хто надходить,

рушник і запрошення гречне,

гідно учиниш,

його розпитавши

і слово почувши.

5

Мудрість потрібна

тому, хто далеко забрів;

знайоме все вдома;

сміються у вічі

дурню тому,

хто сяде між мудрих.

6

Розум свій муж

не має хвалити,

краще його приховати;

мудрий і тихий,

на хутір зайшовши,

шкоди нечасто зазнає;

бо друга вірнішого

нема у людини

за розум великий.

7

Муже обачний,

у гості як прийдеш,

тихо балакай,

вухами слухай,

очима дивись;

так робить всяк мудрий.

8

Той є щасливим,

хто здибати зміг

хвалу і пошану;

добру пораду

нелегко знайти

в грудях у інших[53].

9

Той є щасливим,

хто має собі

шану і мудрість;

пораду погану

муж часто знайде

в грудях у інших.

10

Ліпший тягар

чоловіку в дорозі —

це розум великий;

він кращий за скарб

у незнанім краю;

то бідних багатство.

11

Ліпший тягар

чоловіку в дорозі —

це розум великий;

кепський в дорогу

зробиш запас,

як пива нап'єшся.

12

Такого добра,

як люди гадають,

від пива не буде;

бо що більше п'єш,

то менше твій розум

належить тобі.

13

Чапля безпам'ятства

лине над світом,

розум краде у людей;

птаха отого крильми

зв'язаний був я

у домі Ґуннльод[54].

14

П'яний я був,

пива напився

у мудрого Ф'ялара;

те в пиві найкраще,

що хміль як піде,

повертається тяма.

15

Обачним і скромним

хай буде у князя нащадок,

і в січі відважним;

Веселий і радісний

буде хай кожен

до смертного ложа.

16

Дурня надія

смерти зректися,

уникнувши битви;

та старість настане,

не знайде ніхто

од неї прихистку.

17

Лупає дурень очима,

прийшовши до рідних,

мовчить чи балака;

та варто йому

зробити ковток, —

спливе його дурість.

18

Лиш той є розумним,

хто їздив далеко

у різні краї,

досвід його

часто підкаже,

що інший замислив.

19

Чарку тримаючи, муже,

пий медовуху, та в міру,

мову веди як годиться,

буде не дивно

ані для кого,

як спать рано підеш.

20

Жадібний муж,

не маючи тями,

жере собі до загину;

часто сміються

з пуза дурного,

як прийде до мудрих.

21

Знає худоба,

що скоро вже треба

іти з пасовиська;

а муж нерозумний

спинитись не може,

живіт напихає.

22

Муж нещасливий

і кепської вдачі

кепкує з усього;

знати не може,

хоча знати мав би,

що й сам не без вади.

23

Муж маломудрий

сидить цілу ніч,

роздумує думи;

стомиться він,

як ранок настане,

і вся з того користь.

24

Муж нерозумний

щирість помітить

у посмішці друга.

Де йому знати,

що з нього кепкують,

як з мудрими сяде!

25

Муж нерозумний

щирість помітить

у посмішці друга;

та знайде він,

прийшовши на тінґ,

прихильників мало.

26

Муж маломудрий

гадає — все знає,

як в хаті сидить;

путнього зможе

мало сказати,

коли запитають.

27

Муж нерозумний,

як прийде у гості,

хай краще мовчить;

ніхто не помітить,

як мало він знає,

коли небагато і скаже;

та муж нетямущий

знати не може,

що бовкає він забагато.

28

Мудрим вважають

того, хто спитає

і сам розповість,

жоден сховати

не зможе з людей,

що трапив собі на шляху.

29

Хто багато балака,

не може змовчати,

той бовкне дурницю;

хто прудко вертить

язиком без упину,

часто поплатиться важко.

30

Поглядів зверхніх

на інших не кидай,

в гості прийшовши;

мудрим ся дуже хтось має,

поки його не питають,

і весело далі святкує.

31

Мудрим ся має,

хто з хати чкурнув,

образивши гостя;

не знає дотепник,

що жартом своїм

гнів набалакав на себе.

32

Люди частенько

ґречними є навзаєм,

аж посваряться раптом,

чвари старі

ладні згадати,

перечить гість гостю.

33

Рано поснідай,

та в гості зібравшись,

добре поїж.

Сидить і сопе

той, хто голодний,

і зможе промовити мало.

34

Звивистий шлях

до кепського друга,

хоч хата його недалеко,

до доброго друга

дорога проста,

хоч і неблизько живе.

35

Гість, як прийшов,

сидіти не має

задовго в господі;

збридне і друг,

як мешкає довго

в хаті чужій.

36

Дім — це чудово,

хоча б і малий,

та ти в ньому ґазда;

хоч дві лиш кози

і дах із лози, —

ліпше це, ніж просити.

37

Дім — це чудово,

хоча б і малий,

та ти в ньому ґазда;

серце кривавить

у того, хто харч

має просити.

38

Мужу не гідно

зброю забути,

в мандри зібравшись;

бо невідомо,

коли на шляху

спис знадобиться.

39

Не знаю тих добрих

і щедрих людей,

хто дару не візьме,

чи скнари такого,

що дяки не прийме

за свій подарунок[55].

40

За статками тими,

що їх нажито,

побиватись не варто;

візьме набуте все ворог,

те, що гадав дати другові,

вийде на гірше.

41

Зброю і одяг

друзям даруй,

то їх вельми потішить;

щедрий і щирий

дружбу зміцнить,

якщо буде доля ласкава.

42

Другу своєму

вірним будь другом,

даром плати за дарунок;

кпина за клину

гідна віддяка,

за зраду — обман.