BooksUkraine.com » Класика » Байда князь Вишневецький, Куліш П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Байда князь Вишневецький, Куліш П."

138
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Байда князь Вишневецький" автора Куліш П.. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 29
Перейти на сторінку:
class="empty-line"/>

Боярин


"Ликуй, Ісайє",- крізь сльози [33]


Бідаха проспівав, зв'язав­ши ру­ки.



Байда


То мо­ло­да приз­во­ли­ла вінча­ти?



Боярин


Як пос­пи­тав: "Чи маєш доб­ру во­лю?" -


Мов на хрес­ти­нах кум за не­мов­лят­ко,


За неї князь Ва­силь про­мо­вив: "Маю!"



Байда


Ну, так сей шлюб не варт своєї й наз­ви.



Боярин


Так; да во­ни зро­би­ли шлюб справ­деш­ний.



Байда


Який?



Боярин


Вечеряли; му­зи­ки гра­ли;


Мазура вдвох з Сан­гуш­ком тан­цю­ва­ли;


А наші ко­за­ка навп­ри­сяд­ки са­ди­ли,


Аж ла­ви й гру­би хо­до­ра хо­ди­ли.



Байда


А мо­ло­да?



Боярин


Без ма­тері сиділа,


Мов бо­бом пла­ка­ла та з го­ря мліла.



Байда


Без ма­тері?



Боярин


Бо матір при­чи­ни­ли:


Її клятьби й му­зик би заг­лу­ши­ли.



Байда


Ну?



Боярин


Князю, дай ут­ру сльозу га­ря­чу…


І со­ром пла­кать си­во­му, та пла­чу…


Таке тут ста­лось, що ко­ли б той за­мок,


Острог той гор­дий, став хлівом жидівським


Або костьолом грішним ка­то­лицьким,


Або Кальвін [34] би з Лют­ром [35] там осілись


І над свя­тою вірою глу­ми­лись,


То в ме­не сер­це так би не боліло…


Боюсь ка­за­ти…



Байда


Договорюй сміло.



Боярин


В лож­ни­цю по­ве­ли… Во­но пру­ча­лось,


Княжа Ост­розьке, вітка Із'ясла­ва…


І… і п'яних двох слуг ту­ди поз­ва­ли…



Байда


Доволі! Вий­ди і мов­чи довіку


Про те, що чув і ба­чив. А як­що про­бовк­неш,


Тобі заціпить і навік за­мовк­неш.


(Виходить бо­ярин).


Самусю, по­ве­ли у буб­ни би­ти


І бун­чу­ка затк­ни на Красній броні.


Всіх сот­ників до ме­не в ра­ду скли­чеш;


Козацьку чернь де­сят­ка­ми полічиш.


Тих, що у Насті в ка­баці пи­щалі,


Шаблі й са­гай­да­ки по­зас­тав­ля­ли,


Нехай де­сят­ка­ми пос­тав­лять різно.


Голоті сій свою роз­дам я зброю,


Та й ру­ши­мо з гар­ма­та­ми не­гай­но


До суднього з хар­циз­ни­ка­ми бою.



Тульчинський


Шкода, мій кня­зю, в ту­лум­ба­си [36] би­ти:


Не чу­ти­ме ко­зацт­во на­ше гас­ла.


Сьогодні на сте­пу ве­ли­ке свя­то:


Прощальники [37] в ка­баш­ниці гос­тю­ють.


Цимбали й буб­ни попід шин­ком во­дять,


Хто б не прий­шов, горілкою час­ту­ють.


Залога на­ша вся ту­ди поб­ра­лась;


Одна ма­ле­ча в ку­ре­нях зос­та­лась.


І чер­говців, що про пос­ли сто­яли,


Насилу вдер­жав я на чаті в зам­ку.


Тепер у нас під зброєю ні ду­ха,


Опріч тво­го ко­зацт­ва-поб­ра­тимст­ва.



Байда


Біда, біда! Та му­си­мо ко­ри­тись


Козацькій волі. З нею нам не би­тись.


Сю ніч са­мим нам тре­ба вар­ту­ва­ти,


Мої ши­ро­кок­рилії ор­ля­та.


Чергуйтесь чер­га­ми на Красній броні;


Я му­шу в той ка­бак, до Го­ро­вої.


Виходять усі, опріч Бай­ди да Тульчинсько­го.



Тульчинський


Мій кня­зю й батьку, Бай­до міцно­сер­дий!


В тяж­ку ча­си­ну я те­бе бла­гаю


Прислухатись до бра­то­во­го сер­ця,


Яким во­но не­пев­ним боєм б'ється.



Байда


Тяжка ча­си­на, бра­те, не за­ва­жить


У ме­не й крих­ти на вазі роз­суд­ку.


Над сер­цем Бай­дин ро­зум гетьма­нує


Однаково і в ра­до­щах, і в смут­ку.



Тульчинський


Тим і вда­юсь до те­бе, кня­зю Бай­да,


Як син до батька, рідний брат до бра­та.



Байда


І знай, ме­не не сліпить ні до­са­да,


Ні без­го­лов'є, ні гірка ут­ра­та.


Про те­бе я, Са­му­сю, пам'ятаю


В ве­ликім щасті і в тяжкій пе­чалі:


Любов твою в душі твоїй вба­чаю,


Як чис­ту во­ду в чис­то­му криш­талі.


Мов ту­ма­ном, Кат­ру­сю об­гор­ну­ли


Чернечими каз­ка­ми добрі лю­де;


Та не навіки чувст­ва в ній пос­ну­ли:


Вона твоя, во­на твоєю бу­де.



Обіймаються мовч­ки і ви­хо­дять.





АКТ ДРУГИЙ



СЦЕНА ПЕРВА



Кабак Насті Горової.


За столом сидять козаки-дуки, по лавках - козаки-нетяги.


Знадвору чути музики, співи, регіт і гомін.



Один з нетяг


Ой корчмо, корчмо, наша ти княгине!


В тобі добро козацьке марно гине:


Що і сама ти неошатно ходиш


І нас, нетяг, у дранім риззі водиш.



Один з дуків. Шкода, козаче-брате, на корчму нарекати. Нарекай на козацьку щербату долю та на дурну козацьку волю.


Другий нетяга. Тобі се добре говорити, упугавшись аж у три жупани; а он у нашого Радька Гузира нічим і грішного тіла гаразд прикрити. 3 усієї здобичі, з того, мовляв, турецького добра зістались були тілько червоні штани,- і на ті вразька кабашниця польстилась. Тепер, бач, сидить голий, мов турецький святий.


Третій. А справді, він схожий на турецького святого, братчики. Крізь рам'є [38] кругом тіло світиться.


Четвертий. То й бути йому Турецьким Святим, а не Радьком Гузирем. Чи згода, панове браттє?


Усі нетяги. Згода! згода! згода! Нехай не дурно своє дрантє, свої верети носить.


Четвертий. Поздоровляємо ж тебе, любий товаришу, з новим титулом.


Турецький Святий. Що мені по титулі, як чортма в шкатулі?


П'ятий. Не кажи-бо сього, брате. Тепер усі твої карби в кабашної Насті пропали. Тепер нехай оплачується Радько Гузир, а Турецький Святий - новий у неї гість: мусить гаспидська Настя карбувати тобі на всі дванадцять апостол.


Турецький Святий. Еге, викрутишся в неї новим прізвищем! Се тобі не січовий кабак. Тут присуд князький, а не козацький. Добре було нам, панове браттє, за гетьманування Ганжі Андибера. Той куди не ввійшов, чи в королівські добра, чи в панські, чи в чернечі, чи в міські,- всюди в нього присуд козацький. А князь Байда над нами разом і гетьманує, й панує. Не перестане, мабуть, князь поти князювати, поки вовк вовкувати.


Шестий. Проклятуща кабашниця! Вже аж комора тріщить од козацького добра, а їй ще мало. Коли б і душу чоловік застановив, узяла б і душу в заклад.


Другий дука. Ти, брате, справді рівняєш Настю до чортяки. А не хто ж, як оцей Турецький Святий проложив про неї стишок: "Ой Насте, каже, Насте кабашна! Ти, каже, до нас, козаків, бідних нетяг, лиха та й обачна".


Третій. А торік, як роздобув на морі чересок грошей, то прибіг до неї з Низу, мов цуцик ласкавий, дарма що в цьому степовому кабаці присуд князький, а не козацький.


Турецький Святий. Мов цуцик? Не цуциком, великим псом, справдешнім собакою був я тоді.


Четвертий. Що ж, коли й сама, ледащиця, принадна і дівок держить хороших, а найбільш оту спокусницю Пазину.


Один з нетяг. Вам, дукачам, добре коло своїх жінок грітись, а бідному низовцеві, злиденному січовикові, до кого притулитись? Он і прощальники йдуть із Січі до Межигорського Спаса, да й ті звернули з Київського шляху, щоб умочити сивого вуса в патоку.


Другий. Тепер-то їм і вмочати: за одним заходом усе спокутують, їм добре й каятись, у гроші вбившись.

1 ... 4 5 6 ... 29
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байда князь Вишневецький, Куліш П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Байда князь Вишневецький, Куліш П."