Читати книгу - "Відьми, жерці та інші неприємності, Шаграй Наталія"

- Що? – оторопіло кліпнула очима Іруся.

- Що? – повторив за нею Еміль.

- Це якесь формене гадство, - в серцях пробурмотіла я, зрозумівши під що підписалася.

- Це якийсь жарт? – поглянув чомусь на Ірку, молодик.

- Ні! Ти цієї ночі взагалі ночуєш у мене, - порадувала я їх.

До мене вони повернулися синхронно.

- Ти хотіла, щоб я розібралася. Ось, розбираюсь, - з найчеснішим виглядом покліпала я оченятами.

І усі свої запитання Ірина Миколаївна ковтнула, тільки мазнула мене пильним поглядом.

- А…- замотав головою задихлик.

Ірина Миколаївна, в корені присікаючи бубоніння Еміля, щось активно кувала йому. А я злилася. І в основному на себе за те, що погодилася на цю авантюру, за те, що не впоралася й що не знаю, що з цим робити далі. І тут так недоречно прокинувся внутрішній голос і заголосив, що він таки воліє менш екзотичні способи самовбивства. Та можна подумати!!!Хоча думати то зараз немає чим, бо здоровий глузд все ще в стресі. Він в цей шок так радісно впадає, як тільки бачить щось таке, що не може пояснити. Так ми з ним колись чудово читали «Паразит – цар природи» і мій нещасний мозок все пробував хреститися від отриманої інформації…Це було водночас захопливо та відразливо, майже як сьогодні…