Читати книгу - "По руках, Іра Майська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Глава 5
- Не забудь. Разом місяць.
- Не переймайся, любий. Ким працюєш? – Дарую йому милу посмішку.
- Айті.
Ми ступаємо на землю. На мого фіктивного хлопця з обох боків кидаються його друзі.
- Привіт. Дуже раді бачити тебе тут. – Це каже наречений.
‐ Чесно кажучи, думали, що ти не приїдеш. – А це вже наречена. Не скажу, що мила. Бо дивиться на мене скоса і оцінюючи.
- Ми цілу вічність дружимо. Як я міг пропустити таку подію. Знайомтеся, моя Ксенія.
Обіймає мене та притуляє до себе.
Тягнуся до нього і цілую у щоку, бо вже треба відпрацьовувати їжу. Посміхаюся сама своїм думкам. Андрій кидає веселий погляд на мене та знайомить нас.
Я і забула, що колись була такою авантюристкою. Могла зібратися за три секунди і рванути з друзями на відпочинок чи у подорож. Всі подруги вже одружені, майже у всіх діти. І це нормально, що ми бачимося на багато рідше.
- Приємно познайомитися. Ви знаєте, насправді, я його мало не силоміць витягла до вас. Бо у нього зараз новий виток в житті, нові проекти, відкриваються нові кордони.
- А також більші можливості. – дивиться на мене. – Та Ксюша хоче економити мені гроші і відмовляється зимувати десь на Сейшелах.
Ми з Андрієм переглядаємось. Він мені підморгує. Мало не розсміялась від цієї історії.
- Ходімо до машини. Там всі уже зібралися.
Їдемо з моїм хлопцем на задньому сидінні. Я витягаю свою руку з його долоні. Він дає можливість. Посміхається.
Вони утрьох згадують минулі часи. Аж тут моя нова знайома промовляє.
- Шкода, що ви з Мілою розійшлись.
Мій кавалер напружується усім тілом. Його товариш мало не вдавився водою, що пив. А я не розгубившись видаю.
- А мені не шкода. – Радісно промовляю ‐ З таким турботливим і класним чоловіком має бути поруч справжня любляча жінка. А не якийсь сурогат.
- Оля, мені також зовсім не шкода. Я не знав раніше, що таке справжні почуття. І попрошу більше не згадувати те, що пройшло. Тим паче, коли у мене є така пара.
Стискаю його руку, чоловік притягує ближче до себе. А я відвертаюся до вікна і думаю про те, що мені буде важко ці дні. А це я ще не бачила його колишню.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По руках, Іра Майська», після закриття браузера.