Читати книгу - "Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але порівняйте його з Миколаєм з попередньої розповіді… Він вже не проти зброї. Це взагалі вже якийсь інший Миколай, у чомусь схожий на учасників почту Воланда: Коров'єва чи навіть кота Бегемота… Все тече, все змінюється…
АНДЖЕЙ ПИЛІПЮК
Розіграш перед Різдвом
(Зі збірки "Загадка Джека Потрошителя" 2004 р.)
(Andrzej Pilipiuk – Wigilijna rozgrywka)
(zb. Zagadka Kuby Rozpruwacza 2004 r.)
Войславиці 1908 рік
Вендрович вставив вирвану з корінням ялинку в порожню діжку для ферментації бражки. Підсипав торфу і полив водою з цебра.
- Ну ось, свята постоїть, а потім знову можна буде перед будинком заткнути, - задоволено сказав він.
– Браво, – буркнув Святий Миколай, – Необхідно розвивати екологічне мислення.
- Еко… чого? – здивувався семирічний Якуб.
- Років за вісімдесят зрозумієш, - пояснив гість. - Ну гаразд, зараз подарунки роздам, і пора в дорогу ... - Він покопався в мішку і витяг цілу купу пакетів. – Для вас, хазяїне, скринька динаміту. Пригодиться для цієї вашої ППС[10]. Це якщо захочете поліцмейстера знову підірвати…
- Та тихо ви! – прошипів Павло.
- А хто тут нас почує? – знизав святий плечима. - Ось тобі ще револьвер ... Незабаром станеться перша світова війна, от і стане в нагоді.
- Можливо, нарешті, незалежність здобудемо, - зітхнув батько маленького Якуба. - І самограйчик можна буде гнати легально, тому що ця царська спиртна монополія народ зовсім засмутила.
Миколай нічого не сказав, лише сумно посміхнувся.
- А для тебе, хлопче, - подав він Якубу картонну коробку, - освітня іграшка. Набір "Маленький самогонник".
- Дякую, - зрадів пацан. - Я завжди мріяв про подібну іграшку.
- І ще моток гальмівного тросику для силків. Буде набагато краще, ніж дроти, які ти крадеш із телеграфних стовпів.
Хлопець трохи почервонів. Павло сховав динаміт та револьвер у шафу. Встиг він в останній момент, тому що хтось постукав у двері, і в халупу ввалився молодий сусід - козак Семен[11].
- О, святий Миколай? – здивувався він. - Здравствуйте[12], подарунки є?
Він струсив з папахи шар снігу і потопав по підлозі, щоб обтрусити і валянки. З кишені у нього стирчала почата пляшка російської горілки.
- Пішов звідси, дурню. До тебе я прийду відповідно до вашого православного календаря, за два тижні, — буркнув прибулий. – У свою чергу, могли б якось і уніфікувати, бо ж бахнутися можна: і робота не раз на рік, і подарунки на дві купи ділити…
- Так точно, - насупився молодий.
- Миколаю, а коли ти знову прийдеш? – спитав Якуб, ховаючи подарунок назад у коробку.
- Ой, не скоро... Років через сорок, - пояснив той.
- А чому так?
- Коли я цю роботу починав, було легко, лише кілька сотень тисяч людей обдарувати. А тепер хрещених десятками мільйонів рахувати потрібно ... А я не розірвуся. Приємно було з вами побалакати, тільки мені час.
Він допив каламутний самогон[13] зі стопки, закусив паштетом із сусідського Сірка і вийшов із хати, де видерся на санки і, труснувши віжками, помчав у темряву.
"Кожен святий ходить, усміхаючись"[14], - заспівав він, клацнувши, з викрутасом, бичем.
- Гарний мужик, цей Миколай, - буркнув батько. – І випити з ним можна, і поговорити… Знову ж таки, почуття гумору є. І подарунки приніс.
- Свій хлопець. Жаль тільки, що стільки часу доведеться чекати його наступного візиту, - зітхнув маленький Якуб.
- А ми сливовиці поставимо в дубовій бочці, - блиснув ідеєю батько. - І як приїде, до-оброї со-рокалітньої і вип'є... Щоб тільки ти, прохвіст, не вижлоктал. Це для святого Миколая...
- Тату, я ж спиртного не п'ю.
- Зараз-то ти ще малий, а через півстоліття напевно з тебе п'яндилига буде сильніше, ніж дід, - похмуро пророкував батько.
Войславиці 1948 рік
Велику залу Будинку культури у Войславицях було забито до країв. Члени партії, міліціонери, ор-мовці, убеки[15]... З повіту приїхав інструктор, але всі чекали на найголовнішого гостя. Усі зосереджено лузали насіння і вивчали напис: " Народ з партією " .
Десь неподалік народ в особі партизана Юзефа Паченка якраз вибивав табуретку з-під ніг Славомира Бардака – члена партії та всіма ненавидимого стукача безпеки.
Несподівано весь будинок затремтів, коли на вулиці перед ним припаркувалися два танки. Двері в зал відчинилися, всередину маршем пройшли чотири охоронці в мундирах радянських десантних військ, з автоматами. За ними до зали зайшов непримітний чоловік із гострою чорною борідкою. Охорона просканувала поглядом зал, але, бачачи, що зібралися лише свої, і ніякий ворожий елемент на збори не прокрався, опустила зброю. Інструктор із повіту відкашлявся.
- Товариші, - сказав він. - Дозвольте мені представити нашого гостя з Москви, директора Інституту Дослідження Діалектичного Матеріалізму, дійсного члена Академії Наук СРСР, товариша Шмарагдова.
Присутні зааплодували. За вікнами вже опускалися ранні, зимові сутінки. Гість увійшов до трибуни.
- Товариші, - заговорив він польською мовою з сильним російським акцентом. - Тут ми зібралися не без причини. Відповідно до зібраних нами відомостей, у цій власне окрузі, саме сьогодні може статися безприкладна руйнація незламних принципів нового ладу. Як повідомляють наші джерела інформації, населення цього населеного пункту живе в глибокій і абсолютно помилковій впевненості, ніби в цей день Войславиці відвідає святий Миколай. Сили реакційного духовенства, що є рупором клерикальних сил, які, як відомо, у вашій країні є представниками міжнародного фашизму, втілюваного так званим лондонським урядом, підживлюють ці чутки. У тому числі й багато хто з вас, - пронизав випробувальним поглядом він тих, хто зібрався, - піддалося цим міфам. Незважаючи на ідеологічну роботу та зусилля, яких не щадили ваші органи керівної влади, деякі присутні тут поставили ялинки вже сьогодні, а не на Новий Рік.
Десятка півтора діячів почервоніло та опустило голови. Голова гминного[16] осередку Базової партійної організації відразу чітко почав розподіляти листки паперу та авторучки.
- Пишіть самокритику, сучі діти, - прошепотів він.
Тепер гість з далекої Москви подивився на всіх трохи прихильніше.
- Певні
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк», після закриття браузера.