Читати книгу - "Всі двері Тімор, Віка Лукашук"

  Нарешті дійшовши до нової арки, яку Джулія навіть не бачила, дівчина зупинилася, і враз відчула, що провалюється в невідомість. Пов'язка миттю впала з очей, а навколо з'явилися чудернацькі предмети, які просто летіли вниз. Тут Джулія помітила годинник, який завжди показував їй час, натякаючи на незакінчені проєкти. І торт з тридцятьма свічками, що прискорюючись, зник за якоюсь давньою різбленою шафою. І вовняні м'які шкарпетки, яких так не вистачало в холодні робочі дні. І книга з дитячою казкою, що шурхотіла своїми сторінками. 

  Як за помахом палички, з'явився Білявчик. В нього було трохи закривавлене око, але він виглядав цілком спокійно. Підлетівши до Джулії, скинув трохи білесенького пір'я, яке огорнуло дівчину, сповільнюючи падіння. Враз усе застигло. Вона не відчувала нічого окрім дивного відчуття. 

  З темряви залунав тихий обривчастий голос: 

  — Що ти обереш, Джуліє? 

  Дівчина вагалася. Біля себе помітила театральну маску з різними червоними узорами. Тож рука потягнулася за нею. Щось болюче кольнуло всередині, і Джулія з усієї сили почала ламати річ. 

  — Я не хочу більше вдавати, що все добре. Я хочу бути… по справжньому щасливою! По справжньому! 

  Простір трохи затрясся, але Білявчик лише спокійно підлетів до залишок маски та посміхнувся. 

  — Нехай буде так. Сміх та веселощі будуть в твоєму житті. Так, складнощі також, але пам'ятай: сонця завжди буде більше в ці дощові дні. 

  Кивнувши, Джулія потягнулася за листом паперу. 

  — Я не хочу брати більше роботи тільки по тій причині, що… 

  — Нехай життя буде в достатку та любові. Нехай завжди буде добро в твоїй оселі. – Перервав думки крук. 

  Його пір'я полетіло навсібіч, і знов огорнуло Джулію, яка полетіла вниз. Вона намагалася доторкнутися до торту. Того самого зі свічками та густим ванільним кремом. Того самого з присмаком горіхів та шоколаду. Того самого трохи прохолодного та смачного водночас. Як у дитинстві. 

  — Зі святом, Джулія, – залунав голос, і дівчину хутко огорнуло біле сяйво. Вона застигла, та в останній момент все ж встигла відломати собі шматочок смаколика. Такого приємного та чарівного.