Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

Один рік тому

— Що? Виходить заміж? — я витріщився на Діану, що розповіла мені щойно про те, що у нашої двоюрідної сестри Терези скоро буде весілля. Ледь сигара з рук не впала.

— Ага, — вона опустилась на мʼяке крісло, — хто б міг подумати, Тереза завжди мені казала, що це не цікавить її.

— І справді дуже дивно, — я задумався, задивившись перед собою, — а за кого?

— За Павла. Памʼятаєш, він був тоді на дні народженні у батька Терези. Ми ще знайомились з ним.

— Наче пригадую, — я стріс попіл у попільничку, — здається він нормальний. Та все одно. Весілля. Так швидко.

— Ну ми всі знаємо твоє ставлення до сімʼї, — Діана скривилась і це роздратувало мене. Останнім часом взагалі моя сестра шалено бісить, бо хоче знати про мої справи надто багато. 

— Не втручайся в моє життя. І не говори про нього.

— Ну звісно, — вона хмикнула, — але в них не справжній шлюб. Ну тобто… по домовленості. Обʼєднання бізнесів, щось таке. Я не дуже добре в цьому орієнтуюсь.

— А-а… Семен Анатолійович, як завжди, далекоглядний, — я засміявся, — чого я відразу про це не подумав.

— Бо спочатку ти подумав про те, що можливо хтось одружується через кохання. І тебе це злить.

— Діано! — я гаркнув до сестри, — обережніше зі словами.

— А то що? — вона підвелась, — виженеш мене зі свого життя як Інну? Не хвилюйся, я сама піду. Зустрінемось на весіллі, — Діана голосно гримнула дверима. Яке ж це щастя, що я більше не живу вдома і не бачу кожного дня її. 
Моя сигара закінчилась, але я дістав ще одну. Весілля. Кому взагалі потрібна ця дурня. Я сам один раз в це втрапив, тому більше не хочу. А що в Терези шлюб за домовленістю, то це багато чого пояснює. Бо якось в нас вдома, після того, як сестра була на канікулах, знайшов зошит, де Тереза дуже детально описувала свої романтичні мрії та про закоханість до брата мого найкращого друга. Мені видалось це милим, тому я вирішив зберегти його. Може якось зʼявиться нагода віддати. 
Десь через місяць ми уже були на святкуванні весілля. Тереза була дуже гарною нареченою, але вигляд у неї був досить пригнічений. Розумію її, як ніхто.

— Ненавиджу весілля, — я підпалив сигару. Лише вони допомагали мені бути спокійним.

— Сказав тридцятирічний розлучений чоловік, — Діана як завжди вставила свої пʼять копійок і я вже ледь стримувався.

— Всі роблять помилки. Добре, що вона не завагітніла, — в голові одразу зʼявилась картина того, як в сумці Інни я знайшов тести на вагітність. Мені не хотілось взагалі цього памʼяти, але чомусь жахливі речі сильно врізаються в памʼять. 

— За вагітність відповідають обоє, — розлючено заговорила Тереза, — не розчаровуй мене, будь ласка, — вона вихопила у мене сигару, я навіть не встиг зреагувати.

Ми ще поговорили просто майже ні про що, поки Діана не почала бісити мене своїми тупими словами, які знову торкалися моєї роботи. То ж я не витримав і забрався геть, щоб не слухати всю цю маячню. Але сестра не залишила мене в спокої навіть на вулиці.

— Мені здається, я вже все сказав.

— Не сором мене перед людьми, — пробурчала Діана, — поводишся наче істеричка.

— Ти доводиш мене, — гаркнув я, — чого ти знову лізеш в мої справи? Не маєш про що писати свої книги!?

— В першу чергу я хвилююсь. Ти можеш займатись чимось, що може бути небезпечно…

— Запамʼятай собі раз і назавжди, — я підійшов до сестри майже впритул та дивився на неї зверху вниз, — мої справи стосуються лише мене. Крапка. Ти ніхто, щоб знати про них хоч щось. І захищати мене не треба. 
Я швидко пішов геть, щоб ще більше не посваритись з Діаною. Не те щоб я не хотів, мені просто було шкода свої нервові клітини. На цьому весіллі мені було дуже нудно. Хоч і я знав тут майже всіх, навіть поговорити не було з ким. Так і дотягнув до кінця, викурюючи сигару за сигарою та пʼючи весь можливий алкоголь. 

— Чудове вийшло свято, — я натягнув посмішку і розмовляв з Семеном Анатолійовичем, батьком Терези, — ви зробили дуже мудре рішення.

— Сподіваюсь, що Тереза це оцінить. Бо це весілля як в її інтересах, так і потрібне моєму бізнесу. Думаю ти розумієш.

— Аякже! Тримати в руках таку фірму, як ваша… треба зважувати всі ризики. 
Ми попрощались і я побачив, як чоловік кличе до себе Павла. Трошки уповільнивши крок, я наче й пішов, але все одно був на достатній відстані, щоб все почути. Не знаю чому, але стало цікаво, про що вони можуть говорити лише двоє. І звісно ж… Батько Терези застерігав Павла, що їхнє сімейне життя має бути ідеальним, щоб всі інвестори вірили та платили свої гроші. І що помилка може дуже дорого коштувати. Здавалося б, навіщо мені ця інформація? Але моя підприємницька частинка мозку вже почала вибудовувати певні плани. І з цими роздумами я поїхав додому, навіть довго не міг заснути. Або не спав ще й тому, що Діана ночувала сьогодні в моєму домі, що досить сильно мене дратувало. 
Я ніколи не хотів мати ні сестру, ні брата. Мені було чудово самому. То ж з Діаною стосунки в нас не склалися майже одразу. Мені завжди говорили, що я старший брат, що маю турбуватися про сестру, захищати її, жаліти та любити. І чим більше мені про це говорили, тим сильніше я не хотів таким бути. А з віком це все лише загострилось. Мені абсолютно байдуже на Діану та все, що з нею відбувається. Коли я переїхав, то був дуже щасливий своєму самотньому життю. Але все-таки деколи доводилось терпіти її присутність тут. 
Наступного дня знову була святкова вечеря після весілля. Зізнатися, сили та бажання туди йти в мене зовсім не було. Але я не міг підвести свого партнера Семена Анатолійовича та Терезу. Вона мені подобається більше, ніж Діана хоча б тим, що не лізе у моє життя. Але на щастя, сьогодні її тут не буде, бо моя люба сестричка попленталась на роботу. Мій настрій чомусь був до жаху пригнічений, я давно не почувався так і це починало мене злити. Тому я не вигадав нічого кращого, ніж просто спробувати напитись.