Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Чергова підозрювана, - Влад помітив, як кривиться від розчарування її обличчя.
- А, зрозуміло. І що каже?
- Та нічого цікавого. Вона непричетна.
І справді, для Лєри решта інформації не мала сенсу, а от Коля не міг чекати.
- Ну, Владос, розповідай, через скільки вона втекла?
- В тому й річ, що вона не втекла, - сказав так, ніби це щось ненормальне. - Ще й гуляти покликала. Що я робив не так?
- А ти поводься з нею так само як зі мною, - втрутилася Аня. - І вона втече, це я тобі гарантую.
- Що ж ти досі не втекла? - різко вигукнув Влад.
Ці слова застали Аню зненацька. Її губи на секунду стиснулися, обличчя порожевіло, а очі засвітилися несподіваним відчуженням. Кожне його запитання ставало дедалі тупішим, а на відповідь було потрібно все більше часу.
- Твоя поведінка - це найменше, що мені доводилося терпіти.
Така відповідь переконала Влада, і він не став чіплятися. Його погляд зупинився в іншій стороні коридору, де стояв Артур Сироватський і розмовляв з одногрупниками. Їхні балачки здавалися гнітючими й монотонними, і навіть коли повз пройшла його подруга Аліса, він не звернув на неї належної уваги. Коротко привіталися й розійшлися.
- Ви теж це помітили? - вказав Коля, побачивши, як ця дівчина прямує в їхній бік.
- Твоя подруга Юля спілкується з сумнівною Алісою? - припустив Влад.
Тоді Коля побачив свою сусідку. В короткій сукні та на підборах вона йшла з Алісою під ручку, а побачивши Колю, натягнула широку посмішку.
Він розгубився. На секунду забув, про що йшлося.
- Щось вони з Артуром не схожі на парочку, яка тискалася в туалеті.
Такої думки були всі, але тільки Коля вирішив діяти. Зробив крок у бік, не даючи Алісі пройти.
- Крайня кабінка від дверей чи від вікна? - запитав він.
З таким низьким зростом Алісі довелося задерти голову, щоб поглянути в очі порушнику її спокою.
- Біля вікна, - позадкувала вона.
- Неправильна відповідь, - посміхнувся Коля.
Він бачив страх і невпевненість на її обличчі й точно знав, що на правильному шляху.
- Кажи, що він накоїв? - Коля підвищив голос, махнувши в інший бік коридору, де стояв Артур.
- Побився він! - несподівано зізналася Аліса. - Тільки вам яке діло? Він ні в чому не винен.
- А з ким побився? - встряв Влад.
- Не пам'ятаю! - рявкнула вона. - Сережка в нього була, ще штани з підтяжками.
Цього достатньо, щоб зрозуміти, про кого вона говорить.
- Руслан Маковей? - Коля поліз у телефон, знайшов фотографію з того самого дня й показав їй. - Він?
- Так, - неохоче промовила Аліса.
- Дзвони йому, нехай приходить, - попросив Влад найкращого друга.
- Та ви знущаєтеся! - злякалася Аня.
- Не сци, мала, - посміхнувся Влад. - Раптом що, я поруч.
- Цього я і боюся.
До початку пари залишалося кілька хвилин, тому вони вирішили покликати Руслана зараз, тим паче він в університеті. Коля набрав його і переконав прийти на другий поверх до потрібної аудиторії. На подив, той погодився. А поки допит продовжився.
- Припустимо, вони побилися, - почав Коля. - Чому ви відразу не сказали?
- Вони там скоріше по приколу билися, - мямлила Аліса, поправляючи коротку спідницю. - Якби ми сказали правду, ви б на Артура подумали.
- Звісно, краще збрехати.
Її обличчя було спокійним, та лише до тієї миті, поки не з'явився Руслан. Перекинувши рюкзак через плече, він упевненою ходою плив коридором.
- Ну, розповідай, - налетів на нього Влад. - Першого вересня ти побився в туалеті он з тим чуваком, - він вказав очима в глиб коридору.
- А що не так? - не розумів Руслан.
- Та ти кажи, ми звіряємося, - вимагав Влад і раптом згадав про присутність Аліси. - Ти ж не хочеш проблем цій дівчині?
- Я все одно її не знаю.
Від очей інших не сховалася частка обурення, що промайнула на обличчі Аліси. Вони знову щось не договорювали, але зараз важливо не це.
- Ми п'яні були, просто жартували, - пояснив Руслан.
- Якого біса ти взагалі забув на нашому поверсі? - спалахнув Влад. - Ти ж не до нас приходив, а на восьмий.
- Я збирався йти, але поки Філа вашого шукав, затримався хвилин на десять. У підсумку не знайшов і звалив сам.
- Він був з усіма, - підкреслив Влад - Не знайшов він.
- Не було його з вами. Ні в кімнаті, ні в туалеті, я про всяк випадок перевірив. Та його ніде не було! А тепер із вашого дозволу я піду.
Він квапився піти, але проходячи біля Ані, загальмував. Схилився над її вухом і прошепотів:
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри в помсту, Світлана Бонд», після закриття браузера.