Читати книгу - "Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2"

118

Скрепиця — дерев’яні колодки, що їх набивали на ноги ув’язнених замість кайданів.

119

Очаков — місто над Дніпрово-Бузьким лиманом, відвойоване 1788 р. під час війни з турками.

А Запорожжя перше руйновали. — За наказом Катерини II Запорозьку Січ ліквідовано у червні 1775 р. У зв’язку з цим значна частина запорожців втекла на територію Туреччини й організувала Задунайську Січ. Згодом колишні запорожці з ініціативи А. Головатого поселилися на Кубані й організували Чорноморське козацьке військо. Наказним отаманом цього війська у середині XIX ст. був Я. Кухаренко, якому присвячено цей твір.

120

Бо тут Сибір була колись. — Сибір у розумінні місця заслання Ще в першій половині XIX ст. до Ілецька на соляні копальні засилали каторжників.

121

Неофіти (грецьк.) — новонавернені до якоїсь віри, вчення. Тут — перші християни.

122

Лета — за грецькою міфологією, річка забуття в підземному царстві, душі померлих нібито пили з неї воду і забували про всі свої земні страждання.

123

Той Назорей… — Назореєм у літературі називали Ісуса Христа, дитинство якого, за біблією, минуло в Назареті.

124

Декій — Децій Гай, римський імператор (249–251 рр. н. е), жорстоко переслідував християн.

125

Гіменей — за грецькою міфологією, бог шлюбу.

Гінекей — жіночі покої у домах стародавніх греків.

126

Синкліт — зібрання найвищих духовних осіб.

127

В Алкіда син її росте… — тобто росте велетнем, силачем. Алкід—ім’я стародавнього героя, що, як і Геракл, славився своєю незвичайною силою.

Гетера — у стародавніх греків та римлян — незаміжня жінка, що жила вільно й приваблювала чоловіків своїми артистичними здібностями та освітою; гетери — в переносному значенні — гулящі дівчата.

128

Козлоногий п’яний дід — Фавн. За віруванням стародавніх римлян, бог ланів, гір, лісів, покровитель отар худоби і пастухів.

Аппіїв шлях — стратегічний шлях між Римом і містом Капуєю, прокладений у 312 р. до н. е. Агіпієм Клавдієм.

129

Пріап — за грецькими міфами — бог садів, покровитель виноградарства, пізніше в Римі — бог почуттєвих насолод. Поклонятися Пріапу — чинити непотребство.

130

Кіпріда — одне з імен Венери, богині краси і кохання в стародавніх римлян — за назвою острова Кіпр, де її культ виник раніш, ніж деінде (у стародавніх греків — Афродіта).

131

Преторіане — гвардія римського імператора, мала таку владу, що скидала і призначала нових імператорів.

Ліктори — почесна варта найвищих урядових осіб у Стародавньому Римі.

132

Юпітер — за міфологією стародавніх римлян, найстарший бог. У греків він називався Зевсом.

133

Нотабене — латинські слова, які часто пишуть скорочено «N В». Означають вони: «Зверни увагу!»

134

Тимпан — стародавній ударний музичний інструмент, подібний до литавр.

135

Сціпіони — стародавній римський рід патриціїв Корнеліїз, з якого у III–II ст. ст. до н. е. вийшло кілька відомих полководців і державних діячів.

136

Альбано — місто недалеко від Рима, де була священна гора латинян і храм Юпітера.

137

Подумали — сестра Морока… — Морок — «скіфський Плутон», — прим. Шевченка, — тобто, за віруванням скіфів, Морок — бог, володар підземного царства.

138

Фельдфебель — тут — цар Микола І.

Капрал Гаврилович Безрукий — Бібіков Дмитро Гаврилович, генерал-губернатор Київщини, Поділля й Волині в 1837–1852 рр., реакціонер і самодур (справді не мав лівої руки). Серед усіх тодішніх генерал-губернаторів виділявся цими своїми якостями.

Долгорукий — князь Долгоруков Микола Андрійович, генерал-губернатор Харківщини, Полтавщини та Чернігівщини в 1840–1847 рр.

139

Єфрейтор малий — М. Є. Писарєв, управитель канцелярії київського генерал-губернатора Бібікова.

140

Прафос — тут — у значенні мерзотник. У російській армії XVIII–XIX ст. ст. — солдат, до обов’язку якого входив нагляд за арештованими і виконання тілесних покарань.

141

Бивий (церк. — слов.) — колишній.

Сарданагіал — останній ассірійський цар (VII ст. до н. е.), його ім’я стало синонімом деспотизму. Тут, називаючи Сарданапала, Шевченко має на увазі Миколу І, такого ж деспота і самодура.

142

Феб — друге ім’я Аполлона — бог сонячного світла, покровитель мистецтва, поезії, музики у стародавніх греків і римлян. Сестра — одна з дев’яти його сестер, муз мистецтва і науки; йдеться, очевидно, про музу лірики Евтерпу.

143

У Версалі над злодієм… — Шевченко має на увазі французького імператора Наполеона III, який ліквідував у Франції республіканський лад і в 1851 р. оголосив себе імператором.

144

Волощина (Валахія) — князівство, що стало однією з основних частин, з яких була створена румунська національна держава. Область нинішньої Соціалістичної Республіки Румунії між Дунаєм і Карпатськими горами.

145

Візантійство — тобто реакційні основи кріпосницького ладу, самодержавно-поміщицький і національний гніт.

146

Ісаія — стародавній єврейський пророк, якому приписується авторство однієї із книг біблії.

147

Крин (стар. — слов.) — лілія.

148

Карміл і Ліван — гори: Карміл — у Палестині, Ліван — у Лівані, вздовж Середземного моря.

149

Омофор — наременник, частина культового одягу вищого православного духівництва, зокрема, архієрея.

150

N. N. — За відомостями Г. М. Честахівського, вірш присвячено дочці священика з Поділля, Круїшцькій, яку поет побачив на студентському вечорі в Медичній академії.

151

Як у того Нуми тая німфа Егерія… — Нума Помлілій (кінець VIII — поч. VII ст. до н. е.) — міфічний цар Стародавнього Риму, другий після легендарного засновника Рима — Ромула. Йому приписувалися релігійні та правові реформи, на які його нібито надихала дружина, німфа Егерія.

152

Тендер — острів на Чорному морі за Дніпровим лиманом, тепер — коса в лимані; згадується в народних думах.

153

І Межигорського Спаса вночі запалила. — Під час подорожі до Криму (1787) Катерина II, супроводжувана тогочасним державним діячем і своїм фаворитом Г. Потьомкіним, який 1770 р. вписався до запорозького коша під прізвиськом Нечос, спинилася в Києві. Вночі напередодні виїзду Катерини II з Києва в Межигірському монастирі (поблизу Києва) сталася пожежа. Поширилися чутки, що монастир спалено з наказу цариці (історичними матеріалами це не підтверджується). Народні перекази про це Шевченко чув, очевидно, під час відвідання Межигірського монастиря у червні 1843 Р.

І по Дніпру у золотій галері гуляла… — Від Києва до Криму Катерина II їхала Дніпром.

154