Читати книгу - "Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2"

155

Тепер, кажуть, в Слободзеї останки збирає Головатий та на Кубань хлопців підмовляє. — Після російсько-турецької війни 1787–1791 рр., в якій колишні запорожці на чолі з А. Головатим відзначилися в ряді боїв, у селі Слободзся на лівому березі Дністра утворено перший кіш Чорноморського козацького війська. Згодом з ініціативи А. Головатого це Чорноморське козацьке військо переселилося на Кубань.

156

Черненко, Федір Іванович — один із знайомих Шевченка ще з 40-х років, інженер, член петербурзької української «Громади». Після повернення із заслання вони знову зустрілися. Очевидно, на згадку про той день поет і присвятив йому вірш.

157

Сестра — Ярина Григорівна Шевченко, за чоловіком — Бойко, рідна сестра поета, молодша на два роки, вірна товаришка його дитячих літ. Доля її, кріпачки та ще й за чоловіком-п’яницею, була дуже тяжка.

158

А я в неволі!.. — Влітку 1859 р. Шевченко знову приїхав на Україну, відвідав своїх рідних та знайомих, мав намір купити ділянку землі, побудувати хату і поселитися поблизу Канева, там, де зараз його могила. Та за доносом поета було заарештовано — він знову опинився в неволі.

159

Вірш написаний 18 серпня 1859 р. в Переяславі, куди Шевченко прибув після закінчення у Києві слідства у зв’язку з його арештом. Це було одразу ж після храмового свята в Переяславському соборі, де Богдан Хмельницький присягав на вірність цареві Олексію Михайловичу. Загальний настрій твору пояснюється кричущими фактами соціального й національного гноблення українського народу царським урядом і поміщицтвом, які поет спостерігав, подорожуючи по містах, селах і поміщицьких маєтках України влітку 1859 р. У своїй палкій ненависті до царизму й кріпосництва Шевченко не міг повністю оцінити прогресивне значення діяльності Богдана Хмельницького, присяга якого цареві мала, на його погляд, лише негативні наслідки.

160

Сіон — гора в Ізраїлі, точніше — в Палестині.

161

Зіновать — рокитник. Можливо, Шевченко називав так дерезу. Тут — у значенні бур’ян.

162

Од п’яного царя-владики! — Шевченко мав тут на увазі Олександра II.

163

Вонми (церк. — слов.) — послухай, прислухайся.

164

Лепта — дрібна монета в стародавній Іудеї.

165

Бурнус — верхній одяг у народів Сходу.

166

Тіверіада — місцевість біля Тіверіадського озера в Галілеї (Палестина).

167

Фавор — гора в Галілеї, над Тіверіадським озером.

168

Куща (церк. — слов.) — шатро, курінь, хата.

169

Равві (староєвр.) — учитель, наставник.

170

Месія (староєвр.) — помазаник, рятівник, який, за віруванням іудеїв, мав був з явитися з божого повеління для відновлення іудейського царства.

171

Кабиця — особлива піч або богнищє в сіпях чи надворі для готування їжі.

172

Ланіти (церк. — слов.) — щоки, обличчя.

173

Протопресвітер (грецьк.) — первосвященик.

174

Єсеї — члени іудейської секти, вчення якої мало деякі спільні риси з раннім християнством.

175

Мітла огненная — комета.

176

Осанна! (Староєвр.) — Врятуй! — молитовний вигук іудеїв і християн.

177

Шлях Мемфіський — шлях, що вів до Єгипту; Мемфіс — столиця давнього Єгипетського царства.

178

Копти — єгиптяни-християни, жителі Стародавнього Єгипту.

179

Кандійка — миска з увігнутими вінцями.

180

Єлеон — гора поблизу Єрусалима.

181

Вісон — дорога тканина на зразок кармазину.

Ізраїльський архієрей. — Тут мова йде про місто Єрусалим.

Романський золотий плебей — романський — римський; тут також йдеться про Єрусалим, що був під владою Римської (романської) імперії, тобто був плебеєм, з якого збирали у вигляді податків багато золота.

182

Смоква — плодове дерево.

183

Порфіра — царський верхній довгий одяг пурпурового кольору.

184

Едуард Сова — польський поет Едвард-Вітольд Желіговський (1815–1864), який писав під псевдонімом Антоні Сова. Був на засланні, заочно познайомився з Шевченком завдяки своїм друзям, що відбували покарання в Оренбурзі. Після повернення із заслання особисто познайомилися в Петербурзі і подружили.

185

Ієзекіїль — легендарний біблійний пророк. Йому приписувалась одна з книг біблії.

186

Гради й весі — міста й села.

187

Осія — легендарний пророк, якому приписується одна із книг біблії.

188

Потреблю (церк. — слов.) — знищу.

189

Добрий цар — тобто цар Олександр II.

190

Дукачі і таляри. — Дукач (дукат) — старовинна золота монета, що карбувалася в багатьох європейських країнах. Таляр — старовинна німецька срібна монета.

191

Помпілій Нума — другий після Ромула легендарний римський цар. Під Помпілієм Нумою Шевченко розуміє царя Олександра II, висміює його «ліберальне реформаторство».

192

Дріади — за греко-римською міфологією, лісові німфи, тобто другорядні богині, покровительки дерев. Вони нібито народжувались разом з деревом, жили в його листі і помирали тоді, як і дерево.

193

Егерія — німфа, що нібито була дружиною і порадницею Нуми Помпілія.

194

Ретязь — (церк. — слов.) — ланцюг.

195

Зигзиця — зозуля.

196

Каяла — річка, на якій відбувся 1185 р. нещасливий для Ігоревого війська бій зі степовими кочовиками-половцями. Є різні припущення щодо того, як тепер ця річка називається (р. Кальміус, р. Макатиха тощо).

197

Ладо — чоловік, подружжя, дружина.

198

Кобяк — половецький хан, захоплений у полон під час походу 1183 р. об’єднаного руського війська на чолі з київським князем Святославом Всеволодовичем.

199

Словутицю (Славутичу) — син слави, один з епітетів, який поєднували з Дніпром у старослов’янській поезії.

200

Буй-тур Всеволод — князь курський і трубчевський, брат Ігоря, що ходив разом з ним на половців. Буй-тур — тобто завзятий, сильний і хоробрий, як дикий бик (тур).

201

Власяниця — грубий одяг з кінського волоса, що його носили в давнину ченці.

202

Аскоченський, Віктор Іпатійович (1820–1879) — реакційний журналіст-письменник, видавець щотижневика «Домашняя беседа» (1858–1877)

203

Хомяков, Олексій Степанович (1804–1860) — російський письменник, поет і громадський діяч, один з ідеологів слов’янофільства. Як видно з цього вірша, Шевченко висміює реакційність його поглядів.

204

О юбкоборцеві восплач. — Юбкоборець — митрополит Григорій; він протестував проти виготовлення жіночого одягу з тканини, поцяткованої хрестиками, зажадав від петербурзького генерал-губернатора офіційної заборони. За це його висміяли і в «Колоколе» Герцена.

205

«Русская беседа»