Читати книгу - "Синi етюди"

- …Чого ж ви нiчого не їсте, товаришу?

До Сайгора пiдiйшла Татьяна й рiшуче потягла його. I тому, що сходив вечiр, сходились межi свiтла: соняшного, що вмирало, iз багаття, що чим далi, то бiльш розгорялось. Сайгор у Татьянинiм звичайнiм обличчi побачив хорошi теплi лiнiї, до яких потягнуло. Вiн узяв її пiд руку, i вони пiшли.

- Я сама не люблю цiєї публiки. Обивательщина.

Татьяна сказала безумовно серйозно й щиро, i, мабуть, тому, що серйозно й щиро, Сайгор за неї, чи не за неї, а за себе, почервонiв, вiдчув, як прилила до щiк хвиля крови. I раптом подумав, що стрiне, можливо, цю баришню в городi, що вона й там фамiльярно заговорить iз ним про обивательщину, i було неприємно.

Пiсля кулешу сидiли за театром на заходi. Бачили, як, обнявшись, промайнули в глибокий присмерк двi фiгури:

Тоня й студент.

- Ви - комiсар? - спитала Татьяна.

- Так.

- Я вас бачила. Ви приходили в наш редвидат у тiм мiсяцi. Я там машинiсткою.

- Мабуть, приходив…- I згадка про редвидат iще далi вiдкинула вiд нього Татьяну. Вiн сухо сказав:

- Пора б починати! - i пiдвiвся. I в цей момент прозвучав перший дзвоник. Смеркло.

Авдиторiя була з трьох фiгур. Тодi рiшили пустити хлоп'ят, якi сидiли, чекаючи, на деревах. Сайгор, звичайно, одмовився говорити вступне слово: для кого? Потiм сказав студентовi, що даремно турбували його i всiх учасникiв. Студент прохав вибачення й дивувався некультурностi публiки з вiлл.

- Дружок! Дружок! - закричала з лiсу мадмуазель Арйон.

Сайгор iнстинктивно повернувся й побачив у напiвтемрявi два холодних розумних ока пуделя. I тодi ж його раптом знервувало.

Вiн iз злiстю кинув:

- П'шов! - i вдарив собаку ногою.

А на сценi стояв уже тип. Вiн узяв на себе ролю й конферансьє.

- Вiдомий балабаєчник Букетов-Розiн зiграє зараз iмiтацiю на знаменитого санкт-петербурзького Андрєєва: "Свєтiт мєсяц ясний".

Тип оголосив, як конферансьє, i взяв балабайку, як артист. Звичайно, ребята гучно вiтали його. Тодi вiн iще зiграв. Потiм виступали з декламацiєю революцiйних вiршiв "робочого" поета Бальмонта баришня з редвидату Тоня i ще якiсь баришнi з iншою декламацiєю.

Сайгор пiшов у будку, де стояв рояль, i лiг на сiно.

Через пiвгодини, коли розтанули на заходi останнi вiдблиски й вiлли поринули в темрявi, з лiсу побрели парочки i купували квитки "на користь". Через годину зал був повен й не було квиткiв, але вже нiкому було виступати. Студенти викидали хлоп'ят: дати мiсця дорослим, i тут узнали, що спектаклевi finis, i побiгли на сцену. Авдиторiя захвилювалась.

Мадмуазель Арйон пiдiйшла до учасникiв:

- Я ж казала - скандал буде!

Учасники дивувались, чому вона радiє, а вона радiла тому, що її не одурило передчуття.

Iще один скандал: контролер не впускав фiгуру. Фiгура кричала:

- Як смiєте! Непманiв понаводили, комунiсти на задвiрках!

Авдиторiя ще бiльше захвилювалась. Хтось закричав з авдиторiї:

- Спитайте в нього партiйного квитка. Студент-розпорядник пiдiйшов до ворiт.

- Товаришу, ваш партiйний квиток!

Фiгура раптом знизила тон i ласкаво сказала:

- Знаєте, товариш студент, у мене партiйного квитка нема, у мене дядя, i папаша, i сестра - комунiсти i брат страдал на фронтi.

Тодi хтось закричав:

- Геть комунiстiв! - I тихо додав: - Таких!

Фiгура змовкла. Нарештi договорились i з авдиторiєю. Договорились так: виступить мадмуазель Арйон i тип Букетов-Розiн. Тип на цей раз хотiв здивувати публiку єврейськими анекдотами, але авди-торiя його освистала. Тодi вiн заграв на балабайку iмiтацiю. Його ще раз освистали. Тип скочив на лаву й закричав:

- Нєвєжди!

Тодi його зняли iз сцени й виштовхали пiд оплески з театру.

Мадмуазель Арйон казала:

- От. Вийшло по-моєму. Хiба не скандал?

Спектакль скiнчився все-таки нiчого: мадмуазель Арйон проспiвала "душещипательний" романс, який подобався авдиторiї. Навiть бiльше: Букетов-Розiн зiйшов на кiн i попросив у присутнiх пробачення за свою нервовiсть. Йому "пробачили" - i вiн зiграв свою iмiтацiю.

Потiм виходили з натовпу одиницi й нарештi цiлi групи iмпровiзувати: декламували, спiвали, а наприкiнцi хтось ударив по клавiшах розбитого рояля, i явились танцори.

Iще хтось крикнув:

- "Iнтернацiонал"!

Але голос його не найшов вiдгуку й поринув в аматорськiм шумi.

Розходились. I тодi повернувся Григорiй iз повною торбинкою качок.

Витягав важких крижнiв i побiдно держав їх над головою. Бiля його вертiвся й показував зуби Марчик.

Небо поринуло в зеленiй перебiжцi зiр. Зорi казково жеврiли над вiллами, над лiсом: бавились, перелiтали, сковзались над ставком.

Дерева таємно вiдступали в темряву i, як велетнi невiдомих країн, тяглися до синiх верховин, до синьої прекрасної безоднi. З села на вiллу залiтали неяснi звуки й танули на темних рiжах.

IV

Глуха нiч. На вiллi, на вiллах, за вiллами - темно-зелена тиша. Причаїлась, слухає. Тiльки де-не-де прошелестить торiшнє листя, трiсне гiлка: то закоханi юнаки й коханки пiзнали в урочистiй задумi дерев радiсть великого таїнства.

Пiсля шумного вечора не спалось. Лежали на свiжiм запашнiм сiнi бiля театру й дивилися в надмрiйну безодню неба. Тип - iз мадмуазель Арйон в кутку. Студент iз Тонею за стiжком. Тiльки окремо; до Сайрона фатально тулився пес. Хотiв його потихеньку вiдштовхнути, але пудель не рухався. Нарештi Сайгор не витерпiв i спитав:

- У вас вiн завше такий нав'язливий?

- Ви до мене?

- Так.

- Уявiть собi, сеньйоре: Дружок нiколи не забуває своїх друзiв. Ви йому дали тiльки три конфети, а вiн i досi охороняє вас… Поки образите.

- Да, цiкавий пес.

Мадмуазель Арйон це подобалось - i вона ще розказувала про талановитого пуделя. Сайгор мовчав. Вдарити ж собаку вiн не рiшався, бо це б значило викликати ще один "скандал".

Хотiв заснути й не мiг: комарi дзижчали над вухом i палили руки й обличчя. Стихло. За стiжками важко дихала Тоня i щось незв'язно говорила. Студент мовчав. Зрiдка верещала мадмуазель Арйон, i тодi незв'язно говорив тип.

- …Ви не спите?

Сайгор повернувся. Сказала баришня Татьяна. Iще раз:

- Вам не холодно?

- Нi.

- Я думаю,- i засмiялась.

- Що думаєте?

- Думаю - не холодно.

Несподiвано фаркнуло: "iдiотка". Потiм рахував до сотнi: заснути. Хотiв, щоб було байдуже, але дратувала баришня Татьяна, i iншi баришнi, що безцеремонними рухами в сiнi чимсь щось тривожили. Просковзнула мисль - мабуть, вiд нуди - як клапоть туману: пiдлiзти до Татьяни й навалитись, облапати її - один чорт, натякає ж смiхом!

Мадмуазель Арйон раптом стихла й важко задихала.

Тодi Сайгор не витримав: пiдвiвся й пiшов повз стiжки. Але не пройшов i десяти-п'ятнадцяти крокiв - почув