Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

- Це тобі їжа для роздумів, Нікі, - бурмотить він мені у вухо, нітрохи не захекавшись, - Коли тебе знову будуть долати сумніви з приводу мого лідерства. Я скрутив тебе граючи одним мізинцем. Я не вихваляюся, проста констатація - я сильніше, і якщо доведеться - я зможу захистити нас обох. У цьому величезному світі, де тебе зраджують навіть близькі по духу і по крові - тільки моя спина виявиться за твоєю спиною, принцесо. Несподівано ми опинилися проти всіх, ну, або усі  проти нас і ми не обирали подібну долю - вона сама обрала нас з тобою. Так давай зламаємо вікові стереотипи, об'єднаємося і переможемо. Я вірю в таку можливість. Просто давай почнемо довіряти один одному. Я тобі не ворог, я лише один зараз тобі не ворог.

- Але ... альфи не водяться з альфами, - моє слабке заперечення не переконує навіть мене саму. - Мені дико страшно, Ерік, - додаю я, через вимучену паузу, - ... І чорт, ти важкий!

Він скочується та сідає поруч. На частку секунди наші погляди схрещуються, але я віддаю перевагу дивитися на свої пальці ніг, що  ворушаться у піску.

- Я працюю над собою кожну хвилину, Нікі, і сам вражений своїми результатами, - вимовляє він, і я знаю, що він все ще продовжує на мене витріщатися. - У твоїй присутності на мене ще, правда, накочуються легкі напади задухи і в голові немов лопаються бульбашки від шампанського, але в цілому мені навіть подобається подібний виклик.

- Ніколи не здаєшся? - переводжу погляд, точно - пильно свердлить у мені дірку. - Ми до чортиків дивна парочка. І дуже помітна. Якщо ми виберемося ...

- Не якщо, а коли ми виберемося, - поправляє мене Ерік.

- Коли ми виберемося, - я точно знаю, чого Ерік в мені терпіти не може, коли я ось так кривлю свою фізіономію, - Потрібно буде використовувати спеціальний лосьйон для маскування, я сама його приготую. ... За рецептом Ембер, - я моментально гасну, згадавши про бабусю. - З його допомогою я періодично ховалася від вульфенів.

- Чому ти ненавидиш свою природу, Нікі? - раптом запитує він, весь перетворившись на увагу.

«О, боже, хай їй грець цій проникливості альф! Підчепив моє найпотаємніше!»

- Не хочу говорити про це, - з роздратуванням кидаю я крізь зуби.

Але я ж теж дещо по ньому бачу.

- Ти вже стикався з подібним, адже так? Моє заперечення власної природи тебе лякає, Ерік. Це щось особисте.

  Ерік з хвилину грає жовнами, опустивши очі. Але коли він заговорює знову, я не розумію що зі мною коїться. З перших його слів я відчула, як мені на очі навернулися сльози.

- Моя рідна сестра вбила себе через це, - видавив Ерік і його підняті очі темніють від болю. - Вирвала собі серце. ... До такої міри їй досаждало бути перевертнем. Подібне ставлення я вважаю психічним відхиленням, глибоким стресом від якого потрібно звільнитися. Тобі варто полюбити себе такою, і я змушу тебе поміняти свої погляди. Сестрі  я допомогти не встиг, тоді не вважав її дурості важливими. Харпер була звичайним вульфеном, членом моєї зграї. ... Так що, не такий вже я класний ватажок.

- Тобто будеш переконувати мене, що ми прекрасні створіння?

- Ще раз так скривишся ...

- І що ти мені зробиш? - я спалахую, від його багатозначно піднятої брови, і що саме дурне - саме зараз ловлю себе на думці, що Ерік вельми привабливий хлопець. Обмежений простір острова діє на мене якось не так. Але як дівчина я його зовсім не турбую, я б відчула. І слава Богу!

Замислившись, Ерік дивиться на проклятий океан, мружиться, ворушить бровами. Простеживши за його поглядом, намагаюся розгледіти на обрії хоч щось, але крім тонн солоної води, та де-ні-де пролітаючих чайок, нічого не бачу. Якийсь час ми просто мовчки вдихаємо повітря з бульбашками, приміряючись до постійної та близької присутності один одного.

- Потерпи ще трохи, ми тут надовго не затримаємося, - спокійно вимовляє Ерік. Але по моєму обличчю помітно великий сумнів.

- Прокинься! - його голос різко пролунав на світанку, голос, який змушує мене вскочити на ноги. Думки після сну змішалися у неймовірний клубок, але мої інстинкти не віщують ніякої сторонньої небезпеки. Крім присутності іншого альфи звичайно. - Погано, - з позиченою поблажливістю хитає головою Ерік. - Не такою повинна бути твоя реакція, ти взагалі не повинна допускати, щоб до тебе могли підкрастися.

- Пф, я прекрасно знаю, що крім тебе і мене тут більше нікого немає, а ти у нас типу головний, - скривився, знизала плечима я, подарувавши  Еріку невизначену посмішку.

- Прийшов час вчитися постояти за себе. Буду тебе тренувати.

- Що ж ти не відбився, коли на тебе напали і притягли до мене на злучку? - уїдливо відповіла я, не стримавшись. Думала розлютиться. Або хоча б заграє жовнами. Але ні, цей тип лише важко зітхнув із спокійнісіньким дратуючим мене видом.

- Я отримав свій урок. Досвід безцінна штука. Виявляється, я мало знав про зради. ... Нас багато ще чекає ..., - і в наступну секунду він кинувся в мій бік.

Ерік не щадив себе, але і мене він жаліти не збирався. Ось де можна було випустити пар! Удари та зламані кістки лише підбурюють того звіра, що вміщається в твоїй душі. З кожним захватом і кожним випадом він встигає викласти мені коротку теорію бойового прийому. Він вчить мене битися не просто з вульфенами - він готує мене до серйозної сутички з альфами. І це були не просто технічні нюанси. Своїм ставленням, цією витримкою своєї нелюдської - Ерік продовжує мене вражати.