Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

- Нічого. Серед домовленостей йшлося про те, що якщо хтось з нас закохається, для іншого це не повинно бути проблемою.

- Але ти маєш принаймні розповісти йому.

- Навіщо? Він вже заручений. Я не хочу лізти в чужі стосунки.

- Тобто поплакала-пожалілася і, типу, можна жити далі?

- Такий був план, - гірко усміхнулася Катерина, а Артем невдоволено похитав головою.

- Ні, я звісно, не проти ролі твої жилетки, але я, між іншим, вважаю себе твоїм другом. Тому я раджу тобі не залишати цю ситуацію не вирішеною.

- Постривай. Давай на секунду уявимо неймовірний розвиток подій, коли я освідчуюся і він каже, що... теж... зацікавлений. Він кидає свою дівчину, яка там давня подруга сім'ї. Буде скандал. А раптом та дівчина вирішить зжити мене? А раптом Гена захоче, щоб я кинула роботу чи буде, як Волков Юлію Володимирівну, притискати? А якщо він не зможе її кинути через якісь причини та запропонує мені стати коханкою? А може, він взагалі не зацікавлений та розсміється мені в обличчя?

- Мені здається, хтось перечитав любовних романів, - скептично усміхнувся білявий, а потім знову став серйозним. - А щодо останнього: якщо ти справді вважаєш його людиною, здатною на таке, то він тебе не вартий.

Катя поглянула на друга, а потім відвела погляд.

- Я не вважаю його таким. Але я його майже не знаю. Мені весь час здається, що він кепкує... Але ніжно так. А ще поряд з ним я почуваюся переможеною, хоч він ніколи не виказував зверхності. Це інше... Він досвідчений, мені з ним затишно. Але я не хочу розчаровуватися і боюся наслідків, тому нехай буде так, як є. З часом все минеться. Я так думаю...