Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

• перебувають в емоційно невідокремлених стосунках;

• нездатні до рішень без консультацій з іншими людьми.

 

Насильство в дорослому віці

 

Звісно, дорослі теж можуть постраждати від насильства. У дорослих стосунках, яким притаманне домашнє насильство, порушення особистих кордонів відбуваються повсякчас. Особисті кордони порушуються й тоді, коли у стосунках присутнє вербальне чи емоційне насильство або емоційне нехтування.

 

Як травма впливає на прив’язаність

 

Порушення особистих кордонів через травматичний досвід — як у дитинстві, так і в дорослому віці — впливає на нашу здатність до формування здорової прив’язаності. Існує два типи нездорової прив’язаності, які пов’язані з особистими кордонами у стосунках.

 

Тривожна прив’язаність

 

Людина з цим типом прив’язаності:

• постійно шукає схвалення;

• вдається до саморуйнівної поведінки;

• постійно погрожує розірвати стосунки;

• часто сперечається про те, чи дійсно інша людина достатньою мірою віддана цим стосункам;

• часто повністю розриває стосунки через якусь дрібницю;

• постійно ставить під сумнів дії та наміри інших: усі дії та наміри сприймаються як загрозливі;

• нажахана можливістю того, що стосунки можуть увірватися;

• хоче близькості, проте водночас відштовхує людей;

• настирливо намагається привернути до себе увагу;

• відчуває неприємні емоції, коли залишається на самоті.

 

Уникаюча прив’язаність

 

Людина з цим типом прив’язаності:

• постійно шукає докази на користь того, що ці стосунки не спрацюють;

• надмірно зосереджується на негативних аспектах стосунків;

• постійно потерпає від нав’язливих думок про те, як розірвати ці стосунки;

• має проблеми з тим, щоб говорити про себе відверто;

• постійно хвилюється про те, що може втратити незалежність;

• думає: «Мені ніхто не підійде»;

• часто сприймає цілком нормальну поведінку іншої людини у стосунках як «причепливу».

У разі нездорової уникаючої прив’язаності зазвичай ідеться про жорсткі особисті кордони, а от люди з тривожним типом прив’язаності зазвичай мають пористі особисті кордони.

Здорові кордони характерні для безпечної прив’язаності.

 

Безпечна прив’язаність

 

Людина з цим типом прив’язаності:

• здатна без дискомфорту проводити час, коли інша людина в стосунках не перебуває поруч;

• стримує емоції під час сварок;

• має здорову самооцінку;

• легко ділиться почуттями;

• не вдається до надмірної реакції, коли інші люди демонструють емоції.

У стосунках Ембер демонструвала уникаючий тип прив’язаності. Їй хотілося зберегти стосунки, водночас вона прагнула незалежності. Дівчині не подобалося відчувати (або навіть думати про те), що вона має покладатися на якусь іншу людину. Через досвід емоційного нехтування в дитинстві у людини може розвинутися контрзалежність.

 

Контрзалежність — це:

 

• нестерпність відчуття вразливості;

• нездатність попросити про допомогу;

• бажання все робити самотужки;

• негативні емоції від прив’язаності;

• цілеспрямована підтримка емоційної дистанції;

• постійне відчуття самотності;

• нездатність ідентифікувати та приймати власні емоції.

Контрзалежність може бути захисним механізмом психіки у людини з уникаючим типом прив’язаності. Така людина прагне стосунків, проте водночас відчуває, що по-справжньому довіритись комусь — це небезпечно. Саме тому вона встановлює жорсткі особисті кордони, не підпускаючи до себе людей або завжди відмовляючись від усього: так вона почувається в безпеці.

 

Сором і провина після травми

 

Визнання свого досвiду може бути непростим, але незрiвнянно легшим, анiж провести все життя, втiкаючи вiд минулого. Прийняти власнi вразливi мiсця — це ризиковано, але це не так небезпечно, як вiдмовитися вiд кохання, душевноi близькостi i радостi — досвiду, який робить нас найуразливiшими. Лише тодi, коли ми достатньо вiдважнi, аби дослiджувати темряву, ми виявимо нездоланну силу свiтла.13  Брене Браун