Читати книгу - "Вибрані листи"

242

…яскраве шмаття… Йдеться про т. зв. циркові «партії», кожна з яких мала свої кольори (первісно білі й зелені; згодом — сині й зелені); захоплення тим «шматтям» мало свої причини: на ту чи іншу «партію» робились, вочевидь, чималі ставки.

243

…заледве чи задобриш Мінерву й Діану… — див. І, 6, прим. 1, с. 50.

244

…і то хіба тонко… — В оригіналі «delicate» (делікатно); «тонко», як і «делікатно», грає двома відтінками: скупувато, як ото хліб намащуємо тонко, — і витончено (див. IX, 3, прим. 3, с. 156).

245

…слів багато, ваги — обмаль. — У Сенеки: «більше дзвенить, аніж важить» (plus sonat quam valet).

246

Юніор — Теренцій Юніор, див. VII, 25, а також Передм., с. 21.

247

…а сам ти хіба ніколи не робив чогось такого… — У «Дистихах Катона» (16): «Станеш на схилку літ судити, як живуть інші, — / Згадуй себе — як поводився сам, коли був молодим ще».

248

Хіба є хтось такий, кого б не повів манівцем якийсь блуд? — Знову ж християнська засада: «Немає людини, яка б не згрішила».

249

…пам’ятаючи, що ти людина… — «Пам’ятай, що ти людина» (te hominem esse memento), — нашіптували переможцеві під час тріумфу.

250

…небагатьох допровадила до світла й слави… — Не кожен, словами відомого прислів’я, яке наводить Горацій у своєму посланні (І, 17, 36), зумів допливти до Коринта — Non cuivis homini contingit adire Corinthum; важливо — йти: «Сів, — веде далі поет, — хто злякавсь, що не дійде, то хай і посидить, а інший — / Врешті, дійшов…»

251

…до світла й слави… із темряви й мовчанки вивела… — Протиставлено світло — темряві, мовчанка — славі. Провести життя в мовчанці, — то наче уподібнюватись до «худоби, яка з природи хилить голову і дбає лише про черево» (Саллюстій у зачині свого твору «Про змову Катіліни»). Цей шлях, у Плінія, — це шлях науки, освіти; слава (fama) — це коли людина заслужила собі своєю працею тривання у майбутньому, коли її ім’я — «в усіх на устах». Згадаймо, як боляче сприймав Шевченко мовчанку після виходу «Кобзаря»: Либонь, уж едесяте літо, / Як людям дав я «Кобзаря», / А їм неначе рот зашито». Згадаймо, коли мова про голос і мовчанку, й Карла Ясперса, який ділить історію людства на мовчання в доісторії і голос в історії.

252

Фалькон — Помпей Фалькон; відомостей про нього не маємо.

253

…своїми записами й скаргами… — Мова про колонів (поселян), орендарів, яким дедалі важче було сплачувати орендну плату (окрім них, працювали сільські або й міські раби). У Плінія, одного з найбагатших на той час землевласників, було чимало клопотів, оскільки сільське господарство загалом занепадало. Листи Плінія — цінні документи, що дають доволі виразну картину кризи рабовласницького сільського господарства.

254

…міські новини. — Мова про «Acta diurna urbis» (див. Передм., с. 35).

255

Рузон — Кремуцій Рузон, адвокат, учень і приятель Плінія.

256

Вергіній Руф — див. II, 1, 2

257

Фронтін — Гай Юлій Фронтін, консул, приятель Плінія.

258

Клувій — оратор, історик, згадуваний в «Анналах» Таціта (XIII, 20; XIV, 2).

259

…вдаймося до порівняння… — З листа видно адвокатську вправність Плінія, його риторичний вишкіл, зокрема, у розв’язанні т. зв. «контроверсій» — тем, що включали спірні, складні для вирішення питання.

260

Сабініан — відомостей про адресата цього листа не маємо.

261

…розуміє, що провинився. — Латинське дієслово «sentire» означає і розуміти (думати, вважати), і відчувати. Як перший крок до одужання — це пізнання (розуміння) своєї хвороби, так і розуміння (відчування) провини є першим кроком до розкаяння.

262

…що я не прошу, а вимагаю… — для Плінія, як і для Сенеки, важливо окреслювати дії і почуття точним словом: одна річ прохання, інша — вимога; одна річ мандрувати, інша — блукати; відходити з життя — і тікати з нього й таке інше.

263

Север — це, найімовірніше, Геренній Север, поціновувач літератури, мова про якого у листі IV, 28.

264

Пассен Павло — римський вершник, поет; про нього Пліній в іншому листі (VI, 15).

265

…я знову собі повернув його, а з ним — і себе. — Пор.: «Приятель — це другий я» (amicus alter ego). Лист вражає щирим захопленням Плінія успіхами іншої людини, його щирою непідробною радістю, вболіванням за спільну справу: «привітай і саму літературу».

266

Максім — див. VIII, 19, прим. 2, с. 148.

267

Центумвіри — судова колегія «ста мужів», що розглядала майнові й сімейні справи.

268

…випало сидіти з одним римським вершником. — Див. IX, 6, прим. 2, с. 157.

269

Прилягав побіч мене… — Римляни обідали, прилягаючи на спеціальні ложа по три боки столу; один бік залишався вільним — для подачі страв.

270

…в Аттіці якась бабуся, упізнавши його… — Про це згадує Ціцерон у «Тускуланських бесідах» (V, 103).

271

Та це ж Демосфен!

272

Сабініан — див. IX, 21.

273

…стався поблажливіше до похибок твоїх людей… — В оригіналі error, досл. блукання, блуд. А від нього, вчить відоме прислів’я, ніхто не убезпечений: «Errare humanum est» (помилятися — властиво людині), а от уперто триматися своєї помилки, вчить інше прислів’я, — це вже ознака глупоти.

274

Рустик — коментатори припускають, що це Фабій Рустик, автор історії Нерона.

275

…аніж багато дечого… — Пліній, як чимало інших письменників, пробує свої сили в різних жанрах, знаходить себе — у листах, хоча посвятитись їм повністю так і не зміг.

276

…де створити щось значно важче… —