Читати книгу - "Пароль «Dum Spiro…»"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Буде праця попереду, будуть грізні шторми. Але що б не сталося — кораблю нашої дружби йти вперед.
Без страху вдивляюся в Майбутнє. Я все такий же. Як і раніше, вірний нашому девізу: «Dum Spiro…». Поки живу… Поки дихаю…».
ДО МОЇХ ЧИТАЧІВ
Книга, з якою ви щойно познайомились, задумана відразу після виходу розвідгрупи «Голос» із ворожого тилу.
Січень сорок п'ятого року. Відповідальне завдання командування нами успішно виконане, і вперше за довгі воєнні роки в мене з'явився вільний час. Я відчув потребу осмислити все, що мені й моїм товаришам довелося побачити, пережити.
Осмислити і розповісти…
Але кому? І як?
На художню розповідь я не зважувався.
Про публікування документальної повісті тоді не могло бути й мови. Розвідник, виконавши своє завдання, надовго — іноді назавжди — залишається невідомим, безіменним.
Все це я добре розумів, і все ж — і все ж списав чимало паперу, адресуючи свої записки лише одному читачеві — самому собі.
Згодом інші справи, події — і радісні, й сумні — надовго, на десятиліття затримали роботу над рукописом. Я згадав про нього, коли в пресі з'явилися розповіді про діяльність групи «Голос» у тилу ворога і були названі наші справжні імена.
Потім на телевізійні екрани вийшов «Майор Вихор». Нема потреби переповідати зміст фільму. Нагадаю лише, що герої його ціною власного життя врятували древню столицю Польщі — Краків. І хоча фільм художній, герої його збірні, чимало епізодів і трагічний фінал вигадані — багато глядачів, не без підстав, здогадалися, що в ньому йшлося про діяльність групи «Голос».
І от листи. Листи на адресу моїх товаришів. І на моє ім'я. Пишуть піонери, комсомольці, земляки-металурги, молоді воїни і ветерани війни. Пишуть із різних куточків Радянського Союзу, із братніх соціалістичних країн. Понад сім тисяч листів. І майже в кожному запитання: «Як усе було насправді?»
Як це було?.. В листі не розповіси. Спершу я намагався відповідати всім, та незабаром переконався, що це мені не під силу. Залишалося одне: знову — на цей раз у співавторстві з літератором Борисом Хандросом — засісти за давні нотатки. В пригоді також стали фронтові документи, які збереглися з тих часів, листування різних років…
Так народилась документальна повість «Пароль «Dum spiro…», «Dum spiro — spero» — «Поки дихаю — сподіваюсь», «Поки живу — борюсь». Саме ці слова, як уже знає читач, стали своєрідним паролем для зв'язку між нашою розвідгрупою і керівництвом польського патріотичного підпілля в Кракові.
Користуючись нагодою, хочу сердечно подякувати всім, хто допомагав мені в роботі над книгою, зокрема: Кудрявцеву Владиславу Петровичу, Шаповалову Олексію Трохимовичу, моїм польським друзям — Владиславу Бохеиеку і Юзефу Зайонцу, авторам численних листів, які спонукали мене взяти перо, читачам, чиї побажання і слушні зауваження враховано у цьому виданні.
Примітки
1
Назва хутора змінена.
2
Прізвище змінене.
3
Гуралі — польські горці. Одягом, побутом нагадують наших гуцулів.
4
Врубель — по-польському — горобець.
5
Народові сили збройні. Загони НСЗ активно співробітничали з німецько-фашистськими загарбниками, які їх використовували для розправи з демократичними силами руху Опору і перш за все — з комуністами.
6
Тепер м. Хмельницький.
7
Бескиди — лісові хребти, передгір'я Карпат.
8
15 вересня 1973 року я одержав від неї лист:
«Шановний Євгене Степановичу! Хай Вас не дивує, що пишу тільки тепер, хоч Ваша книга вийшла давно. Справа в тому, що мої приятелі, які проживають у Києві, надіслали мені Вашу книжку і звернули увагу на те, що в ній сказано про Яшу Мигердичева, що і про мене є дещиця в книзі, хоч прізвища і не названо. Повість прочитала з хвилюванням. Багато згадалося. Спасибі Вам і Вашим бойовим друзям за все, що Ви зробили в боротьбі за нашу радянську землю. Спасибі Вам за те, що Ви добрим словом згадали Яшу Мигердичева. Він завжди, а особливо під час війни, з великою душевною щирістю дбав про дітей-сиріт, був для них справжнім батьком — мудрим, справедливим, сердечним.
Та вже нема Яші Мигердичева. Він помер на 56-у році життя, залишаючись до останнього дня директором Вольського дитячого будинку в Саратовській області. Недавно зустрілась з трьома товаришами, які особисто знали його: добру пам'ять залишив він у багатьох серцях людей, довго житиме в своїх дітях.
З повагою Т. М, Любарова».
9
Ольга про це розповідала так: «Від капітана мене відділяла лише стінка з дощок, і я дуже боялася, щоб він чимось не видав себе. На допиті, як це не дивно, мої відповіді співпадали з відповідями господаря. Коли нас виводили з подвір'я, я заспівала, даючи: шати капітанові, що небезпека минула».
10
Пляцувка — пост, найменший організаційний осередок Армії людової. Тут зустрічалися підпільники і партизани.
11
Армія людова — раніше Гвардія людова — озброєна організація, створена польськими комуністами в роки другої світової війни для боротьби проти німецько-фашистських окупантів.
Людвик Варинський (1856–1889) — засновник першої польської марксистської партії «Пролетаріат».
12
Прізвища співробітників абверу (Отман, Комахов) змінені.
13
КРО — контррозвідка.
14
«Смерш» — радянська військова контррозвідка «Смерть шпигунам».
15
Армія крайова — збройна організація, створена на території Польщі польським емігрантським урядом для посилення свого впливу серед народу. Але низові ланки АК часто вели боротьбу проти німецько-фашистських окупантів у співдружності з загонами Армії людової.
16
«Дзеннік Польскі», № 14, січень 1965 р.
17
Юзеф Зайонц. Шли бои. М., Воениздат, 1968, стор. 187–188.
18
И. С. Конев. Сорок пятый. Издание 2-е, исправленное и дополненное. М., Воениздат, 1970, стор. 32–33.
19
Плани прямого фізичного знищення польського та інших слов'янських народів розроблялися Гітлером задовго до початку другої світової війни, як складова частина біснуватої ідеї про світове панування арійської раси і про завоювання «життєвого простору» для третього рейху.
«Наша сила, — заявив Гітлер у промові, виголошеній 22 серпня 1939 року в Оберзальцбурзі на нараді головнокомандуючих вермахту, —
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пароль «Dum Spiro…»», після закриття браузера.