Читати книгу - "Адвокат негідників"

Слово «цькують» дуже виразне. Вони не знають, як відповідати, якщо моя дитина — жертва.

— Ну, я не думаю, що його цькували, — каже міс Таррант.

— Скажіть, а Бред — забіяка? — питаю вчительку.

— Ні, зовсім ні. Цього року в мене чудовий клас.

— Звісно. Зокрема мій син. Послухайте, вони ж просто маленькі діти, правда? Вони не можуть завдати одне одному великої шкоди. Ну, штовхаються й вовтузяться на майданчику. Вони ж хлопці, чорт забирай! Дозвольте їм бути хлопцями. Не карайте їх щоразу, коли вони сперечаються.

— Ми даємо їм знання, пане Руд, — пихато каже Доріс.

— Ти говорив з ним про бійки? — лютує Джудіт.

— Так, говорив. Я пояснив йому, що битися — погано, що ніколи не слід починати бійку, але якщо вже хтось інший її почне, то неодмінно треба захищатися. І що в цьому неправильного?

Жодна з них не озивається у відповідь, тож я продовжую:

— Краще б ви дали йому знання, як постояти за себе, а то його цькуватимуть все життя. Це ж діти. Вони битимуться. Часом вони перемагатимуть, часом програватимуть, але вони з цього виростуть. Повірте, коли хлопець подорослішає і його кілька разів поб’ють, він втратить цікавість до бійок.

Вже вдруге помічаю, що Ава розглядає ноги міс Таррант.

Я теж розглядаю, нічого не можу з собою вдіяти. Такі ноги заслуговують на увагу.

Доріс спостерігає за цими відвертими поглядами. Вона це бачила вже не раз.

— Батьки Бреда вкрай засмучені, — каже вона.

— Залюбки з ними поговорю, — підхоплюю я, — я перепрошу, і Старчер теж попросить пробачення. Годиться?

— Я сама це владнаю, — гиркає Джудіт.

— То навіщо ж ти мене сюди покликала? А ось навіщо. Ти хочеш переконатися, що всю провину покладено на мене. П’ять днів тому я взяв дитину на кейдж-файтинг, а тепер він встряє у бійки на спортмайданчику. Мою вину чітко доведено. Ти перемогла. Ти хотіла, щоб інші в цьому пересвідчилися. Отак. Тепер задоволена?

Це, звісно, розжарює атмосферу в кабінеті. Джудіт сипле блискавками, ще трохи — і в неї пара з вух піде. Доріс, директорка, втручається:

— Добре, добре. Мені подобається ідея, щоб хтось один із вас переговорив з батьками Бреда.

— Один із нас двох чи один з нас трьох? — перепитую я. Дотепно. — Перепрошую, нас тут, здається, забагато.

Ава сердито зиркає на мене. Я розглядаю ноги вчительки. Яка безглузда зустріч.

Доріс рішуче дивиться на мене:

— Гадаю, це маєте зробити ви. Ви маєте рацію, це лише хлоп’яцтво. Подзвоніть батькам Бреда і перепросіть.

— Неодмінно.

— Яким буде покарання для Старчера? — уточнює Ава, оскільки Джудіт зараз говорити не здатна.

— Як ви думаєте, міс Таррант? — питає Доріс.

— Ну, якесь покарання має бути.

— Тільки не кажіть, що ви можете виключити малого зі школи, — припускаю я найгірше.

— Ні, вони з Бредом товаришують і мені здається, вони вже помирилися, — каже міс Таррант. — Може, тиждень без перерв?

— Хоч обідня перерва в нього залишиться? — питаю я, намагаючись вставити палицю в колеса правосуддя. Я ж адвокат, це інстинкт.

Вона усміхається, проте не відповідає. Ми досягаємо компромісу, і я першим виходжу з кабінету. Виїжджаючи з парковки, ловлю себе на тому, що усміхаюся. Старчер не піддався!

Пізно ввечері пишу електронного листа міс Таррант — її звати Наомі — з подякою за її чудову роботу. За десять хвилин надходить відповідь — вона дякує. Я негайно запрошую її повечеряти. За двадцять хвилин вона повідомляє, що ходити на побачення з батьками учнів — погана ідея. Іншими словами — не зараз, можливо, колись потім.

У середу дощить. Ми багато разів грали у «брудний гольф» у негоду, та сьогодні Алан відмовив — через стан поля. «Олд Ріко» сьогодні зачинений. Мені не спиться, я нудьгую, хвилююся за Тадео і Дуґа Ренфро, і мене заводять невиразні перспективи здобути міс Таррант. Сон не йде, тож беру парасолю і чимчикую у «Вішак». Пізня ніч, я програю по десять баксів за гру в «дев’ятку» пацанові, якому на вигляд не більше п’ятнадцяти років. Я спитав його, чи ходить він до школи, і він відказав: «Іноді».

Керлі спостерігає за нами і якоїсь миті шепоче мені:

— Ніколи його не бачив. Неймовірно!

На щастя, Керлі зачиняє свій заклад о 1:00. Пацан спорожнив мої кишені на 90 доларів. Наступного разу уникатиму його. О другій ночі змушую себе заплющити очі і заснути.