Читати книгу - "Шлюбний договір"

Я сиджу у фудкорті ще десять хвилин, прокручуючи в голові почуте. Не знаю, що й думати. Коли я прийшов на зустріч, то сподівався, що буде одне з двох: або ми дружно поскаржимося одне одному на всі ці правила і покарання, або стане зрозуміло, що у Джоанни проблеми з психікою. Може, у неї і справді параноя? І в мене також? Однак параноїки ж бояться неіснуючих переслідувачів.

Я знову роблю коло по торговому центру. Я ще не купив подарунок для Еліс цього місяця. В одному з відділів знаходжу симпатичний шарфик. Мені подобаються шарфи на Еліс, хоча вона їх і не носила раніше. Яскраво-блакитний буде їй до лиця. Уже в трамваї я дістаю шарф із пакета, пробігаю пальцями по гладкому шовку, і мені стає соромно. Коли я вперше подарував Еліс шарфик, вона сказала, що він їй дуже подобається, але наділа, тільки коли я попросив. З другим і з третім було те ж саме. Може, я нічим не кращий за Ніла? Нав’язую їй те, що подобається мені? Я запихаю шарф назад у пакет і залишаю його у вагоні. Еліс уже стільки разів йшла мені назустріч. У чому ще ми вимушено поступаємося одне одному?

50

Наступного тижня ми відзначаємо моє сорокаріччя в моєму улюбленому ресторані «Річмонд». Еліс дарує мені годинник – напевно, усю зарплатню на нього витратила. На ньому гравірування «Джейку від Еліс. З любов’ю». Після дня народження навалюється робота: я пишу укладення за підсумками консультацій, редагую наукову статтю – колишній колега попросив виступити співавтором. По дорозі додому купую буріто на вечерю.

Піднімаючись сходами ґанку, я чую, що в гаражі грає музика.

Ми з Еліс переїхали в цей будинок, коли вона тільки закінчила юридичну школу. На той час ідея присвятити життя праву дещо втратила свою чарівність – Еліс просиджувала дні за паперовою роботою в юридичній конторі, і настрій у неї був поганий. Їй часто здавалося, що вся ця затія – помилка. Вона сумувала за музикою, за свободою, творчістю і, може бути, за колишнім життям. Якби вона не набрала кредитів на оплату навчання, то, напевно, давно б усе кинула.

Якось в одну з неділь, коли вона сиділа нагорі з підручниками, я зробив для Еліс музичну студію в гаражі. Мені здавалося важливим, щоб у неї був свій затишний куточок – частинка колишнього життя. Я відгородив дальній кут гаража, прикріпив до стін матраци, на підлогу поклав старий килим, розставив музичні інструменти, підсилювачі, стійку з мікрофоном, які до цього припадали порохом в коробках у потаємній кімнаті. Коли ввечері Еліс влаштувала перерву в заняттях і спустилася в гараж, щоби подивитися, чим я там гримлю, вона побачила маленьку затишну студію і навіть розплакалася від радості.

Звідтоді в гаражі досить часто грала музика. Я намагався не порушувати усамітнення Еліс. Мені подобається, що у неї є свій затишний куточок, звідки вона завжди повертається нагору до мене.

Однак сьогодні музика звучить якось по-іншому, ніби грає не одна Еліс. Спочатку я подумав, що вона увімкнула старі записи, але ні, грають наживо. Я переодягаюся, викладаю буріто на тарілку, чекаю, коли музика змовкне і гості піднімуться нагору – треба було більше буріто купити, – а вони все не йдуть і не йдуть. Схоже, їх там троє або четверо. Я відчиняю двері на кухні, щоб було краще чутно. Потім спускаюся на кілька сходинок у гараж.

Далі звучать пісні з першого альбому «Ladder». Голосу Еліс вторить знайомий чоловічий. Протягом останніх місяця-двох я почитував про Вілсона в інтернеті, ну і, можливо, зауважив, що на цьому тижні його нова група дає концерт в знаменитому залі «Грейт Американ Мьюзік Хол».

Потім галас і рев на час поступаються місцем акустичній гітарі та синтезатору, починається пісня «Rain Box» групи «Grateful Deads». Я сиджу на сходинці і слухаю гітарне соло.

Крізь какофонію звуків проривається голос Еліс, вона впевнено виводить мелодію. У мене мурашки біжать по шкірі. Низький баритон Еріка зливається з голосом Еліс, пісня звучить чуттєво і хвилююче.

Я люблю музику, але мені ведмідь на вухо наступив, як каже моя мама. Слухаючи, як вони грають, я відчуваю себе іноземцем, який намагається зрозуміти розмову чужою мовою. І все ж мені хочеться дослухати пісню. Не хочу відривати Еліс від того, що їй так явно подобається. Разом голоси звучать приголомшливо, жіночий голос слідом за чоловічим, потім у потрібний момент вони зливаються в повній гармонії одне з одним. Я сиджу на сходинках у темряві і чомусь на фінальних акордах пісні у мене на очах з’являються сльози.

Протягом останніх місяців я думав про шлюб набагато більше, ніж будь-коли. Що це взагалі таке – шлюб? Ну так, зрозуміло, двоє людей будують спільне життя. Але чи повинні дружини повністю відмовитися від того, що становило їх колишнє життя? Від себе колишніх? Чи треба приносити в жертву Гіменею те, що здавалося важливим раніше?

У мене перехід до сімейного життя пройшов майже непомітно. Будинок, весілля, життя з Еліс – усе це стало природним продовженням мого колишнього життя. Я знав, що моя освіта, робота, приватна практика – хороша основа для створення сім’ї. У Еліс же, напевно, все було по-іншому. Всього за кілька років вона з вільної творчої людини, що насолоджувалася незалежністю, стала адвокатом, співробітником компанії, обтяженим відповідальністю, змушеним жити за новими правилами. Звичайно, я часто говорив Еліс, що вона має залишатися самою собою, і в чомусь невеликому її підтримував – наприклад, обладнав студію в гаражі. Коли справа стосувалася чогось більш значного – наприклад, коли інші музиканти запрошували її пограти з ними в студії у вихідні, – я не заперечував, але міг сказати:

– А хіба ми не їдемо на Рашен-Рівер?

Або:

– А ми що, не йдемо вечеряти з Яном?

Тихенько, щоб нікого не відволікати, я спускаюся ще на кілька сходинок. Еліс сидить спиною до мене, барабанщик та клавішник повністю занурені у гру. А ось Ерік бачить мене, але не вітається, а говорить щось іншим. Вся четвірка тут же починає грати «Police Station» групи «Red Hot Chilly Peppers» – пісню про закохану пару, яка то сходиться, то розлучається. Від звуку бас-гітари дрижить скло.

Еліс нахиляється до мікрофона, їхні з Еріком обличчя тепер на відстані поцілунку. На ній темно-синій костюм і колготки, однак туфлі вона зняла, вона стрибає, її волосся розвівається. Я